Боєць з 95 бригади втратив око та руку на фронті
Олександр з Дніпра — артилерист, який на фронті втратив руку й око після влучання дрона. Замість того, щоб опустити руки, він вчиться задіювати їх наново — у реабілітаційному центрі відпрацьовує прості побутові справи, які тепер робить протезом. За кілька місяців боєць став цілком самостійним. Попри серйозні травми, чоловік не втрачає оптимізму — тішиться, що вдома на нього чекають діти та онуки, які додають йому сили на шляху відновлення.
«Прищепочки поодівать надо. А воно… рукою легко це робить, у кого здорова рука. А протезом надо приловчиться, щоб їх одівать».
Саме над цим Олександр працює у реабілітаційному центрі – прагне призвичаїтись виконувати протезом звичайні повсякденні справи. У реабілітаційному центрі чоловік відновлюється після тяжкого поранення на Курщині, яке отримав в травні цьогоріч. У лютому 24-го року бійця призвали до лав Збройних Сил, де він став артилеристом.
«Було переміщення. Позицію міняли. Просто трошки не помітили ФПВ. В останній момент уже, коли ФПВ в машину заходив, то тоді тільки побачили. Прямо в мене ФПВшка. Вона мені прямо в руку залетіла. Мене рука спасла. Якби над дверми за трубу не держався рукою, то зайшла б, може, в голову. Почув крик, шо давай з машини, машина горить. Я ото декілька кроків зробив і впав. А вже біль відчув після того, як вставати почав. Бо за звичкою на дві руки обперся, а тут одна рука нормально, а друга – кістки по лікоть в землю встряли», – Олександр – ветеран війни, відновлюється у реабілітаційному центрі.
Олександр однією рукою наклав турнікет. Бійців евакуювала машина із суміжного підрозділу, яка дивом проїжджала повз. Внаслідок влучання ФПВ, чоловік втратив око, однак, дізнався про це вже у лікарні. А ще уламок потрапив у легеню. Після кількох проведених операцій в різних містах України, потрапив до реабілітаційного центру у Дніпрі, адже родом звідси.
«За ці 3 місяці пацієнт став повністю самостійним, він самостійно себе обслуговує, може приготувати собі самостійно їжу, використовуючи навіть протез, притримуючи, щоб нарізати продукти. Може самостійно, в принципі, все виконувати, окрім важкої праці, яка потребує задіяння двох рук», – ерготерапевтка Анжела.
Не дивлячись на складну травму, навіть на заняттях чоловік не втрачає оптимізму.
Попереду у планах реабілітації бійця ще опанування кількох видів протезів.
«Спочатку механічний, бо він більш легкий в керуванні, потім в нього буде міонічний, який буде використовуватись ним за допомогою скорочення м’язів, але там буде мало функцій, тільки відкривання кисті і закривання. А потім в подальшому буде вже біонічний, де будуть всі пальці працювати», – ерготерапевтка Анжела.
Олександр з нетерпінням чекає повернення додому після закінчення реабілітації. Згадуючи родину, чоловік не може стримати усмішку.
– Підтримує дружина, 3 доньки, син, внучка.
– 4 дітей у вас?
– Так.
– Ого, ви щасливий тато!
– Я вже й дід (сміється). А перед новим роком ще 2 внуків буде. Так шо, мені є для кого жити.
Читайте також: Обстріли Дніпропетровщини: три людини поранені, зруйновані будинки та підприємства.
