Боєць із Дніпропетровщини готується до протезування після атаки дрона
Кожен крок Михайло вчиться виконувати наново. Його мета — знову впевнено стояти на ногах після серйозного поранення, яке отримав у серпні цього року. Під час повернення з бойового завдання автівку військових атакував дрон-«ждун», який вичікує наближення транспорту. Уламок пробив метал і влучив прямо в ногу чоловіка.
«Дрон ударив машину, у нас відмовили гальма. Ми і стовп звалили, і довелося ще переховуватися в кюветі біля дороги. Бо, як зазвичай, вони люблять добивати. Тоді знову мені пощастило — мене підібрали суміжники і вдалося дістатися до лікарні», — військовослужбовець, який відновлюється у реабілітаційному центрі, Михайло.
Тоді ротний військового, з яким вони їхали разом в автівці, допоміг накласти на ногу турнікет та відтягнути у кювет. Саме йому Михайло завдячує порятунком. Чоловік каже, що сам, перебуваючи у війську, неодноразово рятував життя побратимам.
«Мені чомусь якось казково везло із самого початку. І багатьох вдалося, пощастило витягнути звідти. Деякі вже приходять у гості — одужали. Були з дуже тяжкими пораненнями. Зараз, мабуть, моя черга», — Михайло.
Після відділення травматології Михайла перевели до реабілітаційного центру. Зараз триває другий курс його реабілітації та допротезна підготовка. Фізичний терапевт каже, що військовий має два заняття на день, на яких наполегливо виконує всі вправи.
«Незважаючи на те, що Михайло перебуває у нас близько трьох тижнів, у нього досить великі успіхи. Я не знаю, чи розповідав він вам, але вже минулого тижня він ходив до АТБ самостійно, без допоміжних засобів. На шині Томаса він долає будь-які перешкоди — бордюри, похилі поверхні. Він досить вмотивований пацієнт, і багато чого досяг. Ми тільки чекаємо на протез. Думаю, як тільки матимемо протез, будемо підкорювати нові вершини», — зазначає фізичний терапевт Олександр.
Михайло добровільно долучився до війська влітку 2024-го і став спецпризначенцем. Рік провоював на Харківському напрямку. Попри отримане поранення, шкодує, що не зробив цього раніше.
«Коли пішов, пожалкував, що так пізно наважився. І взагалі відчув, що це моє. От як і зараз розумію, що далі мені буде складно без тих людей, з якими я вже звик спілкуватися», — військовослужбовець, який відновлюється у реабілітаційному центрі, Михайло.
Чоловік вважає військо своїм покликанням і після повного відновлення хоче знову повернутися у стрій. На своєму прикладі закликає інших не зволікати з рішенням долучитися до лав Збройних Сил, адже з кожним днем росіяни все ближче підходять до нашої області.
«По-перше, я вже звик до цього екстриму. Але головне, що я сам родом із Дніпропетровської області, і те, що я побачив там, мені дуже не хочеться, щоб це дійшло сюди. Те, що я бачив — це велике горе. І я просто не уявляю, щоб таке було з моєю Батьківщиною», — розповідає Михайло.
Читайте також: Будівельні та технічні професії — лідери вступної кампанії в закладах профтехосвіти Дніпра
