Боєць 128-ї бригади: «Я служу, щоб війна не прийшла в мій дім»
Едуард — командир взводу дронів-перехоплювачів 128-ї окремої механізованої бригади «Дике поле». Свій шлях у Збройних силах України він розпочав у перші години повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. Ранковий дзвінок від рідних і новина про початок війни не залишили місця для сумнівів: за лічені хвилини він зібрався і вирушив до побратимів.
Перші місяці війни стали для нього найважчими — не через бої, а через усвідомлення реальності: війна прийшла зовсім поруч із домом. Едуард родом із Полтавщини, і тоді до фронту було лише кілька десятків хвилин їзди. Найбільшим страхом було не загинути, а не встигнути захистити рідних — маму, братів, сім’ю.
Одним із найстрашніших епізодів служби він називає бої в Кліщіївці під Бахмутом. Там відбулася його перша пряма стрілецька сутичка з ворогом — на мінімальній відстані, під мінометним вогнем і ворожими дронами. Саме там, за його словами, довелося одночасно воювати, рятувати побратимів і виводити з бойового ступору тих, хто не витримував напруги.
Не менш важким став і Курський напрямок — бої на чужій землі. «Тут ми вдома, а там — у них», — каже військовий. Незнайома місцевість, постійна невизначеність і страх засідок виснажували не менше за бої. Саме там він працював як пілот FPV-дронів та аеророзвідки, знищуючи ворожі безпілотники й підтримуючи піхоту.
Сьогодні Едуард очолює взвод перехоплювачів. Його підрозділ виявляє та знищує ворожі БпЛА — від розвідувальних до ударних, на різних висотах і дистанціях. Він з гордістю говорить про своїх бійців — і досвідчених, і зовсім молодих, зокрема 19-річну дівчину-пілота, яка, попри хейт і недовіру, показує реальні бойові результати.
Війна дронів, за словами Едуарда, змінюється надзвичайно швидко. Росіяни часто випереджають у технічних рішеннях, зокрема в застосуванні оптоволоконних FPV, але українські військові постійно навчаються, адаптуються й удосконалюють свої засоби.
Головною мотивацією для нього залишається родина. Мама, брати, дружина, майбутня дитина. «Я служу, щоб війна не прийшла в мій дім», — говорить Едуард. І саме ця проста, але сильна причина змушує його йти далі, попри страх, втому і втрати.
Читайте також: Покровський напрямок: ворог намагається прорвати оборону в Гришине
