Безтурботність та роздвоєність України 2014-го не дали вигнати окупантів

– Геннадіє Олеговичу, насправді ми теж добре пам’ятаємо 2014-й, і пам’ятаємо, як Ви одразу включилися в процеси захисту – захисту України, захисту Дніпра. Ви тоді займалися формуванням добробатів, і Дніпро тоді вже став форпостом опору першому етапу російської агресії. Чи можна було тоді остаточно вигнати ворога з української землі – і якщо ні, що саме не дозволило це зробити?

– Знаєте, я багато аналізував це. Справді, тоді Турчинов, який тимчасово виконував обов’язки президента після того, як Янукович втік, запросив мене на цю посаду, заступника голови адміністрації, і по суті тоді це паралельно збіглося і з російською агресією в Криму, і з російською агресією на Донбасі.

Ми всі пам’ятаємо, що вся ця хвиля прокотилася від Харкова до Дніпра та Запоріжжя, і, природно, її було досить складно стримувати. І ми тоді взяли на себе відповідальність і стримали. І загалом локалізували цю ситуацію лише на території Донецької та Луганської областей. З Харкова, з Дніпра, із Запоріжжя, з Кривого Рогу, з Одеси було вигнано сепаратистські сили, явно радикальні сепаратистські сили, які піднімали тоді прапори за створення фейкових республік у Дніпрі, Одесі, Харкові, Запоріжжі тощо. Тому вони локалізувалися на Донбасі, Донецьку та Луганську.

Я вам скажу, що дуже добре пам’ятаю всі події, як усе починалося. Як тоді приходив до влади Петро Порошенко на тлі всіх цих подій. Я Вам можу сказати, що було допущено дуже багато помилок усіма, і нами в тому числі, і президентом Порошенком, і Турчиновим, який тимчасово виконував.

Це нормально, коли люди припускаються помилок. Ніхто ніколи не потрапляв у такі події, і, природно, ухвалювали різні рішення. Іноді не вистачало політичної волі. Іноді не вистачало якогось досвіду таких подій. Іноді не вистачало якихось знань. Як поводитися і які потрібно приймати рішення в такій ситуації.

Тому діяли як могли, найефективніше. Принаймні зуміли зберегти більшість південно-східних областей України та очистити їх від сепаратизму, починаючи ще 2014 року.

Але тоді по суті почалася і війна з російською федерацією, хоч вона і була завуальована і все це називали гібридною війною. Тому що вона велася не прямо російськими військами, а умовно приховано російськими військами, які заходили на територію Донецької та Луганської областей, завозили туди техніку російську списану, загалом тренували і місцевих бойовиків, і самі брали участь у боях за Донбас проти України .

І, природно, тоді були різні варіанти, як вирішити цей конфлікт. Були різні сценарії, і я активну участь брав у цьому процесі. І я пам’ятаю різні розмови і з тодішніми головкомами, і з Порошенком, який загалом узяв на себе відповідальність, коли прийшов і був обраний президентом.

Я можу сказати, що було допущено безліч помилок. Помилок, які потім фатально зіграли і в історії з Іловайськом, і в історії з Дебальцевим, трагедіях, де загинуло дуже багато українців, які воювали на Донбасі.

Розумієте, ще в чому була проблема, чому, можливо, не можна було остаточно вирішити це питання тоді ще в 2014 році. Бо ж воювала не вся Україна. Ми тоді бачили, чітко усвідомлювали, що ні Львів, ні Київ, ні Івано-Франківськ, ні Хмельницький особливо не воювали. Усі жили своїм життям, цивільним, політичним, ще якимось. Воював південний схід, так говоритимемо. Тобто ми відчували цю війну дуже гостро, дуже чітко у 2014 – 15 роках, бо вона проходила за 100 – 150 кілометрів від Дніпра, по суті. Від кордону Дніпропетровської області за 50, 70 кілометрів. І тому ми чітко відчували цю війну вже тоді на собі. Чітко відчувалася війна, можливо, у Харкові, в Одесі, бо було багато проросійських сепаратистських настроїв. Але у Києві та Львові люди вважали, що ця війна десь там. Знаєте, там на Балканах десь війна.

І відповідно ось ця ось безтурботність, ось ця неусвідомленість, ця роздвоєність, що одна Україна воює, а інша Україна відпочиває, гуляє і займається своїм політичним життям безтурботним – воно і призвело до того, що ми маємо на сьогоднішній день.

Ми маємо на сьогодні повномасштабну війну з російською федерацією, з величезною імперією, яка має величезні ресурси, треба визнати. Благо нам допомагають іноземні партнери, нас не кинули в біді. Так говоритимемо, деякі з гарантів Будапештського меморандуму – США та Великобританія, – виконують принаймні свої зобов’язання, надають Україні величезну допомогу зараз для того, щоб ми могли зберегти свою незалежність.

Питання, якою ціною сьогодні нам надається ця незалежність. Це велика ціна, це сотні, це десятки тисяч життів. Цивільних та військових людей, які сьогодні гинуть, віддаючи свої життя – найдорожче – за наш з вами мир, спокій, мирне небо, за наше з вами майбутнє та майбутнє наших дітей.

Тому, безумовно, з усього потрібно робити висновки, з помилок, які ми робили раніше, навіть 2014 року, отримувати правильний досвід і приймати правильні рішення, – зазначив голова Громадської ради при міській раді Дніпра Геннадій Корбан в етері ДніпроTV.

Читайте також: Дніпро щотижня надає оборонцям допомогу на мільйони гривень, — Філатов