Безбар’єрність у реабілітаційному центрі: як створюють умови для самостійності пацієнтів
Пандуси, широкі двері та поручні — лише частина безбар’єрного простору. Значно важливіше, щоб людина могла самостійно пересуватися, користуватися медичними та реабілітаційними послугами й почуватися впевнено у повсякденному житті.
Безбар’єрність — базовий стандарт для закладів охорони здоров’я. Відповідно до Національної стратегії до 2030 року, медичні заклади мають створювати рівні можливості для всіх пацієнтів — незалежно від віку чи стану здоров’я.
Павло — колишній тренер із вільної боротьби. Чоловік пішов на фронт піхотинцем. На Покровському напрямку він зазнав важкого поранення, переніс чотири операції та ампутацію кінцівок. Нині захисник проходить реабілітацію у спеціалізованому центрі.
«Виходжу до людей і всім своїм виглядом показую, що нічого… Ну, немає ніг. Треба жити далі. Треба займатися, йти вперед», — розповідає військовий Павло.
З героєм нашого матеріалу ми познайомилися лише кілька тижнів тому. Зараз Павло готується до протезування. Чоловік каже, що його головна мета — не залежати від сторонньої допомоги. У реабілітаційному центрі створили умови, які допомагають пацієнтам поступово ставати самостійнішими у повсякденному житті.
«Тут усе продумано на найвищому рівні. Широкі дверні прорізи, у палаті можна розвернутися на колісному кріслі, у санвузлі всюди є поручні. Ліжка можна відрегулювати під себе», — розповідає військовий Павло.
Стандарти, за якими кожен пацієнт має рівні можливості для лікування, — частина Національної стратегії безбар’єрності.
«Однозначно, у лікарні мають бути створені умови для людей із різними функціональними порушеннями. Саме це і є реалізація плану безбар’єрності. І, безумовно, наша лікарня його виконала», — розповідає завідувачка відділення фізичної та реабілітаційної медицини лікарні Алла Півник.
Безперешкодний маршрут прокладено через усі поверхи корпусу і до паркової зони на подвір’ї.
«І всюди рівна поверхня. Я можу без перешкод дістатися до ліфта, до їдальні. Навіть через двоє дверей можна проїхати без жодних труднощів. Потім спуститися ліфтом і виїхати на вулицю пандусом. Біля лікарні також усе облаштовано — рівне покриття, можна під’їхати до лавочки й відпочити на свіжому повітрі», — розповідає військовий Павло.
Окрім дотримання будівельних норм, у закладі запровадили різні сервіси для пацієнтів незалежно від наявності офіційного статусу людини з інвалідністю.
«Безбар’єрність — це не лише пандуси, широкі вхідні двері чи зручні ліфти. Це також про комунікацію, про ставлення до людей і про те, як пацієнти з порушеннями слуху чи зору користуватимуться медичними та реабілітаційними послугами. Потрібно враховувати всі ці чинники, щоб людина, яка перебуває в лікарні, не стикалася з жодними бар’єрами», — розповідає завідувачка відділення фізичної та реабілітаційної медицини лікарні Алла Півник.
Читайте також: Майже 50 разів ворог атакував Дніпропетровщину: двоє людей загинули, ще 6 дістали поранень.
