Жінки Дніпра виховують майбутніх переможців: історія багаторазової чемпіонки світу та Європи з рукопашного бою Катерини Васильєвої
Жінки Дніпра вміють усе — швидко ухвалювати рішення, брати на себе відповідальність і бути опорою для інших. Вони працюють у різних сферах і не бояться складних завдань. У позашкільній освіті це особливо помітно — саме тут вони щодня допомагають дітям формувати характер, витримку й упевненість у собі.
Катерина Васильєва — керівниця гуртка «Рукопашний бій» у «СтартУм», заслужена майстриня спорту України, багаторазова чемпіонка світу та Європи. За її плечима — роки у складі національної збірної, міжнародні татамі й переможні п’єдестали. Сьогодні вона продовжує власну спортивну кар’єру, а також тренує дітей.
«Будь-яка робота з дітьми непроста. Але тренер — це в певному сенсі про відповідальність за долю. Якщо між учнем і наставником стається той самий «метч», тренер стає значущою фігурою, яка спрямовує людину протягом усього життя. Це стосується і професійного спорту, і тих, хто займається «для себе». Тому це велика відповідальність», — говорить Катерина Васильєва.
За її словами, нині вибір бойового спорту для дівчини вже не є стереотипом. Повномасштабне вторгнення рф змусило багатьох по-іншому подивитися на питання безпеки — жінка має вміти постояти за себе. Тому дедалі більше батьків приводять доньок із запитом навчити їх самооборони.
«Щодо міфу про те, що рукопашний бій — не для дівчат, то я сама є його спростуванням. Я — чинна спортсменка, заслужена майстриня спорту України та чотириразова чемпіонка світу. Нещодавно ми повернулися з Чемпіонату світу в Польщі. Коли люди приходять на тренування до жінки-тренерки, стереотипи руйнуються самі собою. У мене також є групи жіночої самооборони. Дівчата, які обирають цей шлях, стають сміливішими та стійкішими. Рукопашний бій вчить ухвалювати рішення миттєво, «тут і зараз». У сучасному світі це надважлива навичка. І якщо вона не закладена в характері з народження, її можна натренувати, як будь-який м’яз», — каже вона.
Катерина згадує, що у 14 років залишила художню школу заради залу. І жодного разу не пошкодувала.
«Я займаюся вже 16 років, і мені не набридає. Тренер ніколи не повинен казати: «Я вже все знаю». Треба вчитися постійно. Мій наставник навчив мене поєднувати різні техніки. Тепер я так само працюю зі своїми дітьми, щоразу було щось нове», — поділилася Катерина Васильєва.
У групах для найменших — до шести дітей, адже кожному потрібні увага й безпека. У старших — більше вихованців, вони вже свідоміші та витриваліші. Є й жіночі групи самооборони, а також вихованці, які у 14–15 років уже стали призерками дитячих чемпіонатів Європи та увійшли до складу збірної. Восьмирічний Тимур у залі вже п’ять місяців. Каже, що займатися з пані Катериною йому дуже подобається.
«Мені зовсім не складно. Тут мої друзі, і наша тренерка дуже добра, уважна. Вона ніколи не сварить, завжди підкаже. Я люблю займатися саме з нею», — каже він.
Жінки Дніпра працюють у різних сферах. Але всіх їх об’єднують відповідальність і відданість справі. Через спорт, освіту й щоденну працю вони виховують переможців.
Читайте також: У Дніпрі з 1 січня стартувала безоплатна вакцинація дівчат проти вірусу папіломи людини
