Військовий психолог у реабілітаційному центрі Дніпра долає наслідки травми спини, щоб повернутися до побратимів
38-річний Станіслав із Дніпра — юрист за освітою, працював у благодійному фонді, допомагав внутрішньо переміщеним особам. Сьогодні він служить військовим психологом у Збройних Силах України. Зараз захисник проходить відновлення в реабілітаційному центрі Дніпра через загострення старої травми спини, щоб якнайшвидше повернутися до своїх хлопців.
З перших днів повномасштабного вторгнення Станіслав брав участь в організації оборони Дніпра та створенні добровольчих формувань територіальних громад. Згодом займався підтримкою військових у гуманітарному секторі. У 2024 році він був мобілізований до полку забезпечення й зв’язку Повітряних Сил ЗСУ на посаду військового психолога.
Станіслав займався американським футболом. Там і отримав травму спини, що періодично спричиняє сильний біль. Саме через це він був обмежено придатним. Проте щойно з’явилася можливість, він одразу приєднався до лав ЗСУ.
«Зараз я фахівець із психологічної підтримки. Полк розташовується не на передовій, але роботи все одно багато. Замкнутий простір, обмеження вільного часу, постійні стреси, навантаження — треба пропрацьовувати психоемоційний стан хлопців, організовувати їм дозвілля. Я на зв’язку з військовими капеланами, і якщо військовий самовільно покинув частину, я з ним зв’язуюсь, спілкуюсь. Допомагаю розібратися з проблемами, які у нього є, надаю психологічну підтримку та допомагаю повернутися до служби. Також я маю юридичну освіту, і в роботі з хлопцями це дуже доречно», — розповів Станіслав.
Через переохолодження та фізичне навантаження амуніцією стара травма спини загострилася, спричинивши сильні болі у поперековому відділі, що віддавали в ногу та обмежували рух.
«Станіслав прийшов до нас десь тиждень тому. У нього кила поперекового відділу хребта, через це було дуже сильне загострення болю, який віддавав у ногу. Біль був близько 6 за 10-бальною шкалою. Йому було важко сидіти, стояти, нахилятися вперед, навіть зігнути ліву ногу. Реабілітація буде тривалою. Зараз ми використовуємо нейродинамічні вправи, на розтяг, зміцнення. Вже бачимо результати — Станіслав швидко почав ходити, тримає рівно спину, хоча до цього не міг рівно стояти. Наші заняття, що починалися з 30–45 хвилин із частими відпочинками, тепер тривають півтори години. Це очевидний прогрес», — зазначила фізична терапевтка Олександра.
«Я набагато краще почуваюсь, я вже можу рівно тримати спину, сидіти, стояти. За рекомендацією Олександри я багато ходжу, щоб якнайшвидше стати в стрій», — каже Станіслав.
Незважаючи на травму, він надзвичайно мотивований: «Як тільки зможу, одразу повернусь до своїх хлопців, вони мене чекають».
Станіслава підтримує дружина, і разом вони мріють про майбутнє та дітей. Після перемоги він хотів би повернутися до роботи у благодійному фонді та допомагати людям. А особиста мрія захисника — повернутися до військової служби, а після перемоги мати змогу сісти на байк.
Читайте також: «Ми дуже вдячні Борису Філатову, що не полишає нас сам на сам із проблемами», — дніпрянка про ремонт асфальтного покриття на проспекті Нігояна.
