«В руках лишився шматок людської плоті»
«Запоріжжя … 2022 рік. Звичайна 4-поверхова будівля.
Кілька хвилин назад тут вирувало життя…
Хтось пив на кухні чай, сміявся, говорив по телефону, будував плани на завтра…
Одна секунда, і замість життя суцільні руїни.
І тепер я стою зі шматком людської плоті у руках і намагаюсь усвідомити, що це реальність…
А потім таких шматків в руках побувало вже навіть не тисячі… скоріше десятки тисяч», — Лариса Борисенко, керівниця Павлоградського пошуково-рятувального загону «Антарєс».
«Дуже важко там, де є діти. Дуже важко. Для мене особистий тригер там, де є літні люди, це ми кажемо про цивільних, яких доводиться знаходити.
А ми для себе нещодавно все ж таки позначили надважкий випадок, з яким нам довелося працювати. Ми зайшли на один із об’єктів, де подія трапилась два роки тому. Це був промисловий об’єкт, тобто будівлі з заліза та бетону. Це було пряме влучання. І там було по рештках знайдено декілька наших героїв повернуто, але один по експертизам не пробився. Ми зайшли через два роки для того, щоб знов перебрати 250 кубометрів будівельного сміття повністю по цеглинках з нашими собаками. Це було під тривогами, і ми постійно повинні були швидко звернутися, уїхати взагалі, покинути цей об’єкт. А тривало більше місяця роботи.
Там все було пропитано запахом смерті і треба було вибрати саме от саме ті кістки, які також всі абсолютно пропитані запахом смерті. І два роки це все було, всі ці тони були повністю пропитані цим розкладенням. І коли ми завершили цей об’єкт і сиділи ввечері, один із наших офіцерів каже: “Ще два дні і я б у окно вийшов”. Це було дуже виснажливо і дуже нервово».
