У Дніпрі встановили пам’ятну дошку воїну, який боронив Україну з 2014 року
У Дніпрі на стіні гімназії №106 встановили пам’ятну дошку Ігорю Самофалу, випускнику школи та захиснику України. Боєць воював ще від початку АТО. Загинув у 2024 році в боях під Костянтинівкою. На знак поваги до свого учня у гімназії провели церемонію пам’яті.
У Дніпрі на стіні гімназії № 106 відкрили пам’ятну дошку захиснику України Ігорю Самофалу.
На шкільному подвір’ї зібралися вчителі, учні та найрідніші – батьки бійця. Літньому подружжю важко стримати сльози. Разом вони знімають український стяг з меморіалу.
Мати дякує присутнім та просить не забувати сина.
Ігор завжди був цілеспрямованим, добре вчився у школі. З самого дитинства у нього з’явилася мрія – допомагати людям, якій він ніколи не зраджував.
«У нього з самого дитинства, скільки ми ходили в парки, він хотів бути водієм, там машинки такі були, їздили в парку Глоби, і він – завжди на машинки, по два по три круга, ми йому купляли білети, це була його мрія – водій», – мати героя Тетяна Самофал.
Після школи навчався на слюсаря, та й потім не зрадив своїм цілям, працював водієм на маршрутці.
У 2014 році, коли почались бойові дії на сході України, Ігор став до лав збройних сил. Керував бронеавтомобілем, який під шквальним вогнем окупантів вивозив поранених «кіборгів» з Донецького аеропорту. Під час одного з виїздів, його транспорт натрапив на міну. Чоловік вижив, отримав контузію та після короткої реабілітації знову повернувся до війська.
З перших днів великої війни Ігор виконував бойові завдання на Харківщині, Сумщині та Донеччині. Мати пам’ятає кожен дзвінок сина с передової.
«У мене гордість була за нього, що він такий, як кажуть, патріот країни своєї, але і тривога була, тривожність. Дуже рідко він дзвонив. Він казав, мамо, якщо ми їдемо на позицію, ми оставляєм всі свої речі, там, де їхня база, ідем без нічого, а як приходив, то і дзвонив нам», – мати героя Тетяна Самофал.
У серпні 2024 році життя Ігора Самофала обірвав російський FPV дрон поблизу Костянтинівки.
«18 серпня нам подзвонили побратими, ми до цього нічого не знали, вони кажуть, куди вам відсилати речі, я питаю які речі, а вони кажуть, ви що, нічого не знаєте, кажу нє, і у мене одразу істерика, чоловік взяв трубку, отак-отак, ваш син загинув», – мати героя.
Голова адміністрації Новокодацького району Олег Денисенко загиблого воїна добре знав, вчились разом у 106 гімназії.
«Разом випускалися, тільки в паралельних класах, разом бігали у футбол, разом на дискотеки ходили, гарна людина, нажаль, війна забирає найкращих», – голова адміністрації Новокодацького району Олег Денисенко.
«Ці пам’ятні дошки, які ми відкриваємо на честь хлопців і дівчат, які загинули на фронті, їх бачать діти. І ми дуже розраховуємо на те, що учні, діти, молоді українці і українки на прикладі тих, хто віддав найдорожче – своє життя в цій несправедливій війні за захист України, що вони виростуть гідними їхньої пам’яті, їхнього подвигу», – заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.
Міська влада продовжує ініціативу зі збереження пам’яті про українських героїв з Дніпра. Меморіальні дошки встановлюються після звернення рідних полеглих захисників та захисниць.
Читайте також: 5 ворожих безпілотників знищили вночі над Дніпропетровщиною захисники неба
