У Дніпрі увічнили пам’ять ще п’ятьох Героїв
На фасаді гімназії № 46 у Дніпрі відкрили 5 меморіальних дощок на честь загиблих випускників.
Сергій Карнаухов працював у банківській установі та займався приватним підприємництвом у сфері сільського господарства. У 2014-му пішов на фронт добровольцем. У 2019-му отримав поранення та після відновлення знову повернувся у стрій і служив до 2020 року. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він одразу приїхав у Дніпро і пішов у свою 93-тю бригаду, служив у розвідці. Нищив ворога на межі Харківської та Сумської областей. 27 травня 2022-го поблизу села Дібрівного Ізюмського району Харківської області група, у складі якої був захисник, пішла у розвідку та потрапила під ворожий артилерійський обстріл. Сергій отримав несумісні з життям поранення. Сергія Карнаухова нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медалями «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни», нагрудними знаками «За оборону Донецького аеропорту», «Знак пошани», «Ветеран війни», «Учасник АТО», відзнакою Івано-Франківського міського голови «За честь і звитягу» (посмертно).
«Залишився у нього син Лука. Встановлення таких дощок надзвичайно важливе. Це велика шана і пам’ять про те, що ці хлопці, учні цієї школи, загинули за нас. Ми обов’язково переможемо! Хочу, щоб усі знали – вони віддали життя, щоб Україна була вільною», — наголосила мати загиблого Сергія Карнаухова пані Надія.
Володимир Куліш зростав без батька — той загинув після участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Володимир навчався у Національній металургійній академії України. Працював артистом ансамблю пісні й танцю «Дніпровська варта» Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області. На початку повномасштабного вторгнення долучився до волонтерського руху, допомагаючи в тилу. Потім добровільно вступив до підрозділу Національної гвардії України. Проходив службу в 1-му відділенні 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини 3035 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Загинув 28 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу смт. Кузьмине Луганської області. Його нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Мій син Володимир пішов захищати Батьківщину 10 березня 2022 року. До війни він був танцюристом, а на фронті служив гранатометником. Коли пролунав дзвінок про його смерть, я не повірила, доки не побачила його. Вшанування пам’яті дуже важливе. Я прочитала: «Кожен прапор на могилі – це чиєсь життя, чиїсь мрії, чиїсь надії». Вони забирають не лише життя наших дітей, вони забирають нашу опору і наше життя. Дай Боже, щоб це припинилося і наші воїни повернулися! Хочеться кожного з них обійняти!» — сказала мати загиблого Володимира Куліша пані Надія.
Георгій Візавицький здобув вищу освіту в Українському державному хіміко-технологічному університеті, де отримав звання молодшого лейтенанта запасу. Працював технологом. На початку повномасштабного вторгнення Георгій добровільно вступив до лав ЗСУ. Був призначений командиром 2-ї роти охорони 1-го батальйону охорони військової частини Т 0920. 22 липня 2022-го під час виконання бойового завдання поблизу міста Апостолове захисник загинув. Георгія Візавицького нагороджено медаллю «За військову службу Україні» (посмертно). У нього залишилися дві доньки.
Нурлан Аббасов народився в Азербайджані, але у 8 років був вимушений із сім’єю залишити свою країну у зв’язку з початком війни між Азербайджаном та Вірменією. Згодом отримав громадянство України, завжди був її патріотом. Старанно навчався, потім працював та допомагав матері, оскільки втратили батька. Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, він хотів піти добровольцем, та через поганий стан здоров’я його не взяли. Після операції і курсу реабілітації, 5 січня 2024-го Нурлан прийняв присягу у місті Дніпрі й поповнив лави НГУ. Воював у Запорізькій та Харківській областях. 18 травня 2024 року при виконанні бойового завдання не зміг залишити побратима та рятуючи його життя, отримав важкі поранення. За тиждень Нурлан помер у лікарні.
Євгеній Колчужний навчався у Національній металургійній академії України. У мирний час працював за фахом, активно займався спортом – футбол був його захопленням із дитинства. На початку повномасштабного вторгнення Євгеній добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Проходив службу в 230-му батальйоні 128-ї окремої бригади територіальної оборони у складі 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А7405. 9 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання у селі Старомайорське Донецької області захисник отримав поранення, несумісні з життям. Євгенія Колчужного нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
«Дніпро вшановує пам’ять п’ятьох Героїв України, полеглих у геноцидній війні, яку веде російська федерація. П’ять меморіальних дощок на стіні 46-ї гімназії — це п’ятеро добровольців, завдяки яким наше місто живе відносно мирно, а в України є майбутнє. Їхній погляд нагадує, якою дорогою ціною оплачено нашу майбутню перемогу. Рідні, які зазнали найбільших втрат, сьогодні дякують Збройним Силам, підтримують їх і вірять у перемогу. Це зобов’язує всіх нас — українців та владу — вірити в ЗСУ і допомагати нашій армії», — зазначив заступник міського голови Андрій Денисенко.
Читайте також: У Дніпрі до Дня Збройних сил України діти зібрали смаколики та обереги для військових
