Село Хороше: на Дніпропетровщини евакуюють людей за 40 км від сірої зони
Ще одна родина з дітьми залишає свій дім через небезпеку російських атак. Цього разу ми вирушили до селища Хороше на Синельниківщині, звідки багатодітну сім’ю евакуювали до Полтавської області. Вони забрали із собою речі, меблі та техніку — фактично все своє життя. Але поки одні мешканці виїжджають, інші залишаються: у селищі працюють магазини, лікарня, люди отримують гуманітарну допомогу.
Сьогодні команда ДніпроTV із благодійниками «Проліски» рушає до селища Хороше Синельниківського району, аби евакуювати багатодітну родину у безпечне місце. Звідти до сірої зони близько 40 кілометрів.
«Будемо забирати 4 дітей, також є і маленька дитина. Тобто треба дуже обережно. Місія «Проліска» виділила для людей транспорт – цей та вантажне авто, там дуже багато місця, вистачить, щоб переїхати повністю, за раз», — водій гуманітарної місії «Проліска» Артем.
Подружжя – Тетяна і Дмитро – прожили у цьому будинку 2,5 роки. Тепер же вміщають усі набуті речі у вантажівку та їдуть шукати безпечніше місце.
Із Хорошого та ще 9 населених пунктів оголосили примусову евакуацію родин із дітьми 22 липня. Зокрема, після російської атаки КАБами по селу Шевченка 2 липня, де загинула семирічна дівчинка, а її рідні були поранені.
Тетяна — переселенка, евакуюється з с. Хороше:
– Меблі, речі беремо. Тут зробили евакуацію. Через це ми і їдемо.
– У вас скільки діток?
– П’ятеро.
– Хочете, щоб усі вони були у безпеці?
– Угу. (починає плакати).
Дмитро — переселенець, евакуюється з с. Хороше:
– Вибухи були, так, все небезпечно тут стає. Це другий раз ми вже евакуюємось.
– А звідки ви приїхали?
– З Костянтинівки.
– Там теж довелось полишити будинок?
– Так. Там хата в мене велика, нормальний ремонт, все життя робив…
– Все життя ви її будували?
– 30 років. Мої прадіди ще в Костянтинівку прийшли.
Поки родина збирає речі, йдемо поспілкуватись із мешканцями про життя в селі. Та шукати їх довго не доводиться – чимало сусідів прийшли допомогти завантажити речі та попрощатись.
«Коли вони приїхали, також їм допомагали, все, а зараз знову. То допомагали заїжджати, тепер допомагаємо виїжджати», — Тетяна,
мешканка с. Хороше.
Леонід, мешканець с. Хороше:
– А ви не плануєте?
– Поки ні. А куди мені їхати? Зрозумійте, я старий вже. І куди мені? 77 год.
Одна з тих, хто прийшов допомогти багатодітній родині — пані Тетяна. Свою малечу жінка вивезла до Дніпра 15 серпня, зараз вони з дідусем. Сама повернулась до Хорошого заради роботи.
– Чому вирішили повернутися сюди?
– Тому що треба працювати, треба ж допомагати дітям.
– А де працюєте?
– В лікарні. Одна працюю в лікарні.
– Як одна?
– Ну я одна, на все наше Хороше я один медик, яка працює в лікарні. Раз на тиждень приїжджає лікар, а так я сама працюю медиком в лікарні.
Ось так от сім’я з 5-ма дітьми завантажили усі свої речі, меблі, техніку у цю 2-тонну фуру, можна сказати завантажили усе своє життя, зібрали, і будуть їхати вже в іншу область, шукати кращого, а головне безпечнішого місця для себе і, в першу чергу, для дітей. Росія… країна-гній.
Далі вони поїдуть до Полтавської області, де соціальні служби знайшли для них житло. А ми зворотньою дорогою заїжджаємо в центр селища.
Приїхали у центр села, бачимо магазин Центральний, багато людей відпочивають собі. І, мабуть, якась адміністративна будівля. Торгують домашніми продуктами, також багато людей стоїть у черзі.
«Працюють усі магазини, працює сільська рада, ви приїхали, зараз якраз роздають гуманітарну допомогу у сільській раді. Сьогодні от, бачите, це приїжджають з Рівного «Рівненські ковбаси» по п’ятницях, не бояться сюди до нас приїжджати. Багато людей, які приходять саме скуплятись. Ну тут такий, трошки кращий товар, трошки інший, хоча в нас магазинів своїх вистачає. Лікарня працює, школа — на дистанційному навчанні вже давно, з минулого листопада», — мешканка с. Хороше Юлія.
Ольга, мешканка с. Хороше:
– Часто у вас вибухи, прильоти?
– Час від часу, були частіше, зараз поки Бог милує.
– Раніше частіше були?
– Був час, як наче хтось заклав кого-небудь.
– Це коли було приблизно?
– Це було місяці 3-4.
Зокрема, місцеві згадують один з найсильніших ударів по селу – у грудні 2025-го. ФПВ-дрони поцілили по дитсадку «Малятко», внаслідок чого будівля значно понівечена, також пошкоджений і фельдшерський пункт неподалік.
Це буквально поруч із центром, де ми щойно знімали людей. Один з входів відкритий, можемо зайти всередину, подивитися. Розкидані речі, скло на підлозі. Напевно, це колись був туалет, стоять рукомийники. Потріскана штукатурка, попадала плитка зі стін. Ось такі наслідки… Це, скоріш за все, була ігрова зона, дітлахи тут бавились. Символічний плакат із патріотичними кольорами українського прапору…
Попри пошкоджені будинки та обстріли, Хороше продовжує жити, але сімей із дітьми стає дедалі менше. І під час нашого відрядження ще одна родина залишила селище, сподіваючись знайти новий безпечний дім.
Читайте також: 4 поранених: понад 50 разів ворог атакував Дніпропетровщину
