Реабілітація після травм: як молоді фахівці допомагають пацієнтам відновлюватися
Відновити рух, навчити знову говорити чи допомогти повернутися до звичайних побутових справ. Реабілітація — одна з професій, потреба в якій під час війни лише зростає. Через бойові дії дедалі більше людей отримують поранення та травми, після яких потребують тривалого відновлення. Водночас у цю сферу приходить нове покоління спеціалістів. У Дніпрі вони вже щодня допомагають пацієнтам повертати рух, самостійність та можливість спілкуватися. Про молодих спеціалістів — далі.
Для фізичної терапевтки Яни це не просто вправи — це конкретні цілі її пацієнтів. У професії вона вже три роки. А почалося все ще за часів студентства — із фотографії команди реабілітаційного центру Recovery у соцмережах.
«Я просто дивлюсь на це фото і думаю: «Вау, вони такі круті, я хочу бути саме там! І тому так класно склалося, що через день буквально нам сказали, що у нас буде практика. Я поїхала сюди дізнаватись, чи можу я тут її проходити. Я працювала паралельно ще на іншій роботі. Мені дозволили, я за це дуже вдячна. І після проходження практики вже почала працювати офіційно», — фізична терапевтка Яна.
Сьогодні Яна допомагає пацієнтам відновлювати рух та повертатися до активного життя. Каже, саме можливість бачити результат своєї роботи остаточно переконала її, що професію обрала правильно.
«Кожен фахівець вкладає якусь частинку своєї душі в кожного пацієнта. Те, що у нас багато молодих фахівців, мені подобається їх зарядженість, якийсь посил, що немає нічого неможливого. Пацієнт каже, я хочу водити авто, наприклад, і ми будемо намагатися адаптувати, відновлювати, якщо це можливо, до того моменту, поки він не досягне своїх цілей», — каже Яна.
Та допомогти людині не залежати від інших — це не лише про рух. Після інсультів чи черепно-мозкових травм пацієнтам іноді доводиться заново вчитися говорити або навіть безпечно ковтати. З такими порушеннями працює Лілія — терапевтка мови і мовлення.
«Кожен з нас, хто працює в реабілітації навіть, він так само воює. Ми якусь таку місію… Але ми воюємо з тими наслідками, які мають наші пацієнти. Тому що це багато ампутацій зараз, дуже багато гострих порушень мозкового кровообігу, ЧМТ, додаткові травми, переломи. І ми воюємо саме з цими наслідками. Тому що людина зіштовхується з тими проблемами вдома, вона не може відкрити двері, вона не може пересісти на крісло, вона не може сходити в туалет. Тому наша задача – відновити і повоювати з цими наслідками», — зазначає ерготерапетвка Влада.
Влада прийшла сюди студенткою на практику понад чотири роки тому. Спочатку допомагала як волонтерка, а згодом обрала ерготерапію своєю професією. Каже, тут не завжди працюють у кабінеті: з пацієнтами можуть піти до магазину, приготувати їжу чи навіть поїхати до кав’ярні. Усе — щоб після виписки людина могла впоратися із цим самостійно.
«Наприклад, сьогодні у мене з фізичним терапевтом спільний пацієнт, і він завтра виписується. Він на кріслі колісному, і ми з ним так домовилися, що ми і поєднаємо наше терапевтичне заняття, тобто поїздку до кав’ярні, бо це довгий шлях від лікарні, але плюс ми відпочинемо і трішки так поговоримо про майбутні плани, можливо, про майбутні якісь питання, які можуть викликатися у нього і в дружини», — каже Влада.
Таких фахівців у міських закладах реабілітації Дніпра — 446. Це лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні й ерготерапевти, терапевти мови і мовлення, медсестри та психологи. Отримати реабілітаційну допомогу можна у восьми закладах міста — п’яти лікарнях та трьох центрах первинної медико-санітарної допомоги.
«Ми є прифронтовою зоною, тому багато пацієнтів, які потрапляють, вони мають такий перший маршрут саме в Дніпрі. Тому ми зіштовхуємося на таких гострих періодах, після ампутації, після якихось захворювань, і пацієнти проходять цей шлях і їдуть далі», — пояснює ерготерапетвка Влада.
Центр також став першим в Україні, який отримав сертифікат з допротезної реабілітації пацієнтів із травматичними ампутаціями. Результат реабілітації тут вимірюють не лише кількістю зроблених вправ. Для когось це перші самостійні кроки, для когось — можливість знову приготувати собі каву, а для когось — сказати рідній людині: «Я тебе люблю». І саме повертати ці звичні речі у життя пацієнтів сьогодні вчиться нове покоління фахівців.
Читайте також: У Дніпрі допомагають дітям із порушеннями розвитку: від раннього втручання до соціальної реабілітації
