Польова кухня на Донеччині: швидко, смачно та з доставкою на позиції
Війна — війною, а обід за розкладом. Як би це не звучало банально, але військо має бути смачно нагодоване. А за це відповідає польова кухня. Журналісти ДніпроТV на Донеччині, де для військових з 128 бригади ТрО готують обід та вечерю.
“На обід у нас зазвичай солянка, борщ, суп з фрикадельками, курячий суп. На вечерю – картопля, каша, гуляш, відбивні, котлети. Салати олів’є, вінегрет, з ананасами”, – каже кухарка польової кухні 128 бригади ТрО Інна.
Інна змінила для себе звичну цивільну професію фінансисти в одному з банків Дніпра на польову кухню. Дівчина зізнається, рішення поміняти фах було спонтанним. Одного дня просто прийшла у ТЦК й пішла служити.
Іван, 21 рік вже на кухні. Ходив на сухогрузах в море, там працював коком, звідси і його позивний. Потім перебрався на кухню в Дніпрі.
“Хотів бачити, як ростуть мої діти, тому з кока перейшов на роботу на кухні. Працював в ресторані, намагався розпочати власний бізнес, щось вдавалося, щось ні. Але я не здаюся, працюю на кухні з 18 років”, – ділиться кухар польової кухні 128 бригади ТрО Іван.
До війська долучився на початку повномасштабної війни. За тиждень буде вже два роки, як служить.
Чоловік розповідає, польова кухня майже нічим не відрізняється від ресторанної. Так само, як і обов’язки цивільного й військового кухара.
“Встав розпалив ось цю, скажемо так, малишку. Звати її Яна, якщо що. Треба ж їх якось називати. Це наша дівчинка, і все – вариш перше, підгодовуєш до другого, розсипаєш, розвозиш. Головне – робити все з настроєм, якто кажуть, і з любов’ю. І все буде добре, і смачно”, – каже Іван.
Без хорошого настрою “Кок” каже, не працюється. До всього треба підходити з гумором. Тож казани та пічки на кухні мають свої імена.
Готують їжу приблизно на двісті п’ятдесят військових. Готові страви розвозять на позиції. Інна каже, побратими хоч і роблять замовлення на те, що хотіли б з’їсти. Але не все можна приготувати у польових умовах.
“Ну, салати в основному, наприклад, “Цезар”, “Шуба”, “Олів’є”. Тара для салату не зручна, тому що інгредієнти перемішуються, а також багато нарізки”, – сказала Інна.
Команда кухарів злагоджена, тож робота йде в задоволення. Зі своїми робочими моментами, каже Іван, але ніхто не кричить. Розізлити може лише піч “Яна”.
“От ця “подруга” може там не горіти, як тобі хочеться. Чи пригоріти щось, чи викіпати щось. Ну, не прям вивести з себе, але є, як то кажуть, нюанси. Ти хочеш зробити менше – тобі треба вичорпувати дрова. Хочеш зробити більше – треба їх зачорпувати. Ну, от такий процес. А так, щоб вивести з себе, нічого”, – зазначив Іван.
Плани після перемоги у кухаря амбітні.
“Я думаю, що буду займатися тим самим, але вже на себе. Відкрию своє кафе десь у Дніпрі. Запрошую всіх! Буду годувати польовою кашею. Перші три місяці, поки буду адаптуватися до цивільної кухні. Готувати, якщо чесно, я більше нічого і не вмію. Я все своє життя готую”, – ділиться Іван.
Жартома кажуть, аби зрозуміти наскільки смачно вони готують — треба мобілізуватися у 128 бригаду ТрО.
Читайте також: Підтримка дорослих та малих. Чого навчають на курсах «Батьківство в радість» у Дніпрі
