Марк Шумакер про втрату дому, батька у полоні та тренерство дітей у Дніпрі
У Дніпрі працює боксерський зал, який став місцем підтримки для дітей-переселенців. Тренує їх маріуполець Марк Шумакер — хлопець, чий батько понад три роки провів у російському полоні після оборони «Азовсталі». Переїхавши до Дніпра, Марк почав працювати з дітьми й робити тренування безкоштовними для тих, хто цього потребує. Він організовує благодійні турніри, допомагає родинам переселенців і власним прикладом мотивує підлітків адаптуватись до звичного життя.
У Дніпрі є місце, де рукавички стають не лише елементом екіпірування, а й ліками для душі. Це — зал, в якому Марк Шумакер, маріуполець, тренує і місцевих дітлахів, і тих, хто був вимушений тікати від війни з рідних міст.
«Діти приходять, в мене є і діточки 5 років, ще молодші є. І вже… вік не має різниці. Усі займаються. Хто хоче професійно – займається професійно. Хто хоче для себе – займається для себе. Я працюю кожен день. Група – понеділок/середа/п’ятниця на 17:30.» – Марк Шумакер, тренер з боксу, переселенець з Маріуполя.
Любов до боксу Марку привив батько – Віталій Шумакер. Він теж свого часу професійно займався цим видом спорту. Беручи приклад з тата, 9-річний хлопчина сам виявив бажання – на перше заняття пішов потайки.
«Батьку хотілось віддати мене на бокс з 12-14 років, тому що це спорт дуже жорсткий. Там б’ються, постійно травми, кров. Це дуже такий жорсткий вид спорту. Але я все ж таки пішов на бокс, батько про це не знав, я сказав, що я буду гуляти з друзями, а сам пішов на бокс», – Марк Шумакер.
Так і почався спортивний шлях Марка. До початку повномасштабної війни родина проживала у Маріуполі. А голова сім’ї Віталій обороняв рідне місто та опинився в облозі на металургійному комбінаті «Азовсталь».
«Якщо пам’ятаєте, коли був приказ здатися у полон, тоді нам зателефонувати зі штабу, сказали, що Шумакер Віталій Олександрович виконав завдання. Знали, що він у полоні. Багато друзів, котрі поверталися з полону, розповідали», – тренер Марк.
Відтоді Марк дав обіцянку собі та батьку – не полишати бокс та опікуватись родиною вже у Дніпрі, куди вони втекли із окупації. Цьогоріч 24 травня, у свій день народження, Марк нарешті почув звістку, на яку чекав понад три роки: його батька звільнили з російського полону.
Саме у Дніпрі він почав викладати бокс діткам. Для тих, чиї родини не можуть оплачувати тренування, Марк робить заняття безкоштовними.
«Є діти, котрі не можуть оплатити, щось купляти. От є в нас хлопчик Микита. Він сам з Донецька, переїхав до міста Самара, там були жорсткі обставини і він переїхав до Дніпра. Мешкає у шелтері, мама в нього інвалід, там все дуже складно, і у мами, і у нього. Дитина не завжди може поїсти, як я можу брати з нього гроші? Я йому оплачую змагання, зайняття, він займається безкоштовно, екіпірування», – тренер Марк Шумакер.
Також хлопець організовує благодійні турніри. Останній проходив на честь оборонців «Азовсталі». А ще – дитячі свята із аніматорами та смаколиками, аби підняти малечі настрій. Для підопічних Марк не просто тренер — він той, кому можна довіритися: розповісти про школу, попросити допомоги з уроками чи поради, як впоратися зі складнощами.
«Іноді там після змагань можемо кудись піти, погуляти, кудись піти там щось купити, щось поїсти смачного. Вже можна сказати прям як друзі», – Аристарх Кравець, боксер, переселенець з Харкова.
Аристарх – вже титулований спортсмен та гордість тренера. Хлопчина переїхав із родиною з Харкова. Згадує, на перших тренуваннях часто бешкетував та порушував дисципліну. Однак, за 2 роки занять загартував характер та силу духу.
«Мабуть, головним моментом, що я беру з Марка – це ніколи не здаватися. Та, мабуть що, дисципліну. Бо в нього ти хочеш працювати, хочеш прям робити діло», – Аристарх Кравець.
Під керівництвом Марка боксувати спробувала і я — щоб переконатися: почати щось нове не так страшно, коли поруч є людина, яка підтримує і вірить у тебе.
– Лівша, правша?
-Я правша.
-Все, добре. Ліву ножку вперед, кулачки ось так і робимо отак. Ножку прокрутили. Раз і два.
– Ось – виходить.
Сьогодні він продовжує тренувати дітей, допомагає переселенцям і доводить, що увага й підтримка можуть змінити чиєсь життя.
Читайте також: Чарівні поштові скриньки для листів Святому Миколаю та його резиденція на “Укрпошті”
