9 місяців було страшно повертатися в свою квартиру: історія дніпрянки зі 118 будинку на Перемозі

Життя поділене на до та після. 14 січня 2023 року – дата, яку дніпряни не забудуть ніколи. Окупанти вдарили ракетою по 118 будинку на Набережній Перемоги. У квартирі Анастасії від вибуху повилітали вікна та посипався бетон. Жінка та її родина дивом залишилась неушкодженими. 9 місяців вона не могла зайти у свою квартиру, бо було страшно. Як вдалося не опустити руки та почала жити далі?

14 січня 2023 року закарбувалось в пам’яті кожного дніпрянина. З тієї події пройшло майже півтора роки. Та Анастасія пам’ятає все, ніби то було вчора. Каже, в цей день вся родина була вдома.

«Пролунав вибух ну це було знаєте, як в кіно. Ми усі були в однієї кімнаті, і нас так винесло у коридор, якимось чином, дякувати ангелам охоронцям», — пригадала події Анастасія Фандєєва, мешканка будинку на Набережній Перемоги, 118.

Від вибухової хвилі у квартирі повилітали всі вікна, розтрощило балкон та засипало ліжко бетоном та склом. Та найважче – це те, що загинули друзі.

«Твої друзі, сусіди, просто знайомі, їх просто не стало, а ти живий здоровий, твоя родина не постраждала, ти просто дякуєш Богу, що все добре, і заради них треба жити», — розповіла Анастасія Фандєєва.

Після трагедії Анастасія зі своєю родиною не жила в своїй квартирі близько 9 місяців. Навіть були думки переїхати в інше місце, бо емоційно складно бачити кожного дня розтрощений будинок, каже жінка.

«Більше зіграло те, що старша донька дуже хотіла повернутись і вона сказала – «Мама, давай повертатись, я хочу до дому», бо знаєте, складно у чужій квартирі, бо це все одно не твій дім», — пояснила Анастасія.

Тепер попри все жінка намагається зберегти життя своєї родини та не нехтує жодною тривогою. Адже після вибухів її п’ятирічний син Гліб дуже перелякався.

«Він навіть зараз, коли сирена, або там серед ночі, я його підіймаю і кажу треба йти в коридор, він каже, що мама, знову будуть салюти. Тобто для нього, коли летіло це скло, вікна вилітали, для нього вже зараз пройшов рік, навіть більше, то це така психологічна травма», — розповіла Анастасія про стан сина.

Танці, музика та улюблений колектив, де вона працює викладачем, це те, що підбадьорювало жінку останні півтора роки.

Танці – це стиль життя, можливість показати те, що не можеш сказати словами. До 14 січня було багато планів, виступів та все змінилось.

«Я навіть думала, що буде важко повернутися до цього, адже якийсь період я не працювала, але коли я повернулась в зал наладився бит то прийшло натхнення захотілося ще більше працювати», — розказала Фандєєва.

Джаз-модерн, контемп це не про набор рухів, а про сенс, який намагаються передати глядачам.

«Ми дуже багато розмовляємо та проговорюємо для чого ми це робимо. Що саме ми хочемо сказати, щоб люди нас побачили, почули можливо, якось інакше подивились на цей світ, нести добро у світ хочеться», — розповіла мешканка будинку на Набережній Перемоги, 118.

В тяжкий момент життя колектив підтримував жінку, відкривши збір для допомоги родині. Поборовши страх, тривоги, улюблена робота дала їй сенс жити далі. Та щодня про трагедію та жорстокість росіян нагадує вирва у будинку, замість під’їздів та досі пошарпаний від вибуху балкон у квартирі жінки.

Читайте також: Заволоділа понад 1 млн грн бюджетних коштів: на Дніпропетровщині у скоєнні злочину підозрюють колишнього бухгалтера ліцею