Фільм жахів – гуртожиток
Радісні абітурієнти, які з 1 го вересня гордо зватимуться першокурсниками ще не знають в яких умовах їм доведеться мешкати в гуртожитках. Аби показати як насправді живуть студенти з інших міст мої колеги здійснили рейд гуртожитками 3-х найвідоміших університетів Дніпра. Кадри, які вони там відзняли шокували навіть нашу редакцію.
У цьому сюжеті ви не побачите жодного обличчя, бо давати інтерв’ю студенти навідсіч відмовилися. Причина проста – всі бояться, що їх виженуть. Не маючи альтернативи, вони готові терпіти нелюдські умови проживання і вважають за краще мовчати. Ось подивіться на цю переписку зі студентами:
– Прости, Вика, я этого делать не буду. Это называется рубить ветку на которой сидишь.
– Невідомо, як це вплине на подальше становище в гуртожитку, на відношення жителів і так далі.
– Прости конечно, но не смогу. Не люблю я такое…
– Я не можу це зробити, бо якщо дізнаються, що я вас провів без дозволу керівництва та ще і водив, і давав коментарі якісь, мене можуть вигнати з гуртожитку, а може це вплине якось на моє навчання. Я чесно боюся якихось наслідків.
Однак я все ж знайшла сміливця, який готовий говорити. Щоправда, теж анонімно.
Ось гуртожиток одного з найбільш популярних вишів міста – ДНУ ім. Олеся Гончара. Тут є така розкіш як гаряча вода. Але про все по порядку. Спочатку житлова кімната. Переважно студенти живуть по четверо, тож місця небагато. Меблі застали ще радянські часи.
– А вот такой у нас музыкальный шкаф. То есть все девочки просыпаются с утра, когда я что то одеваю. Та же ситуация с дверьми (жахливий скрегіт), – показує студентка.
Та не тільки це заважає виспатися студентам.
– Спать на этих кроватях ужасно – наутро потом вся спина болит. Чтобы сетка не прогибалась, мы подставляем доски, – показує дівчина.
– А другие кровати не выдают вам?, – питає наш журналіст.
– Конечно нет. Здесь и обычную не всегда получишь, – відповідає студентка.
А ось і той клондайк, з якого студентам доводиться обирати меблі. Подивіться на цих динозаврів! Тож зазвичай привозять своє. Наприклад, холодильник потрібно шукати самим: або орендувати за гроші чи викупити у колишніх мешканців. До речі, саме біля нього зазвичай збираються постійні мешканці гуртожитку. Привіт, вусатим! Ось ця мила комаха, живе чи не в усіх гуртожитках Дніпра. Як тільки не борються з нею студенти: і пастки розставляють, і дихлофосом травлять, вже й свої способи вигадали – а прусаки все одно продовжують залишатися улюбленою домашньою тваринкою. Йдемо далі. Коридори навіюють смуток. Адже більше схожі на лікарняні. Хоча є й позитив – поставили стіл для пінг-понгу. А ось так виглядає кухня.
Как вы видите, здесь нет мусорного бака, то есть мусор выбрасывать студентам некуда. Поэтому его выбрасывают в этот пакетик. Потом приходит уборщица и начинает возмущаться.
«Керівництво гуртожитку дуже піклується про фігури мешканців: об одинадцятій ночі всі кухні зачиняються. А це ж саме прайм-тайм для тих, хто лише прийшов з роботи і хоче зварити їсти», – розповідає студентка.
А далі мова йтиме про туалети. Прибирають їх лише один раз на день. Тому уявіть, що тут коїться, коли ними користується весь поверх.
«Якщо хочемо вмитися, йдемо сюди. Зранку тут потрібно вистояти чергу – у нас всього два жіночих туалети на 4 поверхи», – показує дівчина.
Аби потрапити до душу, потрібно спуститися у підвал. Студенти звикли долати цю відстань, замотаними у рушники. Взимку так можна добряче простудитися.
«С женским душем нам повезло. Здесь есть горячая вода. Но работают всего две кабинки. То есть все 4 этажа купаются в этих кабинках. Зимой нужно минут 40 постоять в очереди», – говорить студентка.
І студентам цього грутожитку ще пощастило, адже в них є гаряча вода, інші ж такою розкішшю можуть похвалитися лише взимку.
Тепер про ціну. Такі апартаменти коштують 4000 гривень на рік. Додайте ще 600 гривень зборів на студраду та фонд гуртожитку. Куди йдуть гроші ? – не зрозуміло.
А ось вам, для порівнянн, норвезька в’язниця. Сучасні меблі, плазма та навіть тренажерна зала. Контрастує, чи не так? У розвинених країнах навіть в’язні живуть краще, ніж наші студенти. Молодь, за якою майбутнє. Але знаєте що? Молодь мовчки терпить це, і не хоче боротися за свої права. То може вона й справді на це заслуговує?
