37 років Чорнобильській трагедії: історії ліквідаторів
Найбільша в історії людства техногенна катастрофа сталася саме в Україні. 26 квітня 1986 року близько першої години ночі пролунав перший вибух на Чорнобильській АЕС. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу, реактор був повністю зруйнований.
«Тут мої колеги, серед них командри відділення Володимир Кацибін, Володимир Антипов. А тут ми перед виїздом на станцію».
Рівно 37 років минуло після найбільшої техногенної екологічно-гуманітарної катастрофи. За міжнародною шкалою ядерних подій Чорнобильська аварія оцінюється максимальним рівнем — сьомим. Наслідки опромінення у тілах і спогадах ліквідаторів до сьогодні.
Олег Геращенко, голова ради обласної організації всеукраїнської ГО «Союз Чорнобиль України»: «Микола Купа, якраз він ухвалював рішення підняти уряд, підняти всю техніку. І він курирував атомну станцію, він її знав, і він усім доповів, всіх направив, і сам поїхав туди. Він отримав більше 110 рентген і, чесно кажучи, ніколи не був інвалідом. Йому сказали, що він онкохворий, але людина була бойова».
Радіація всередині реактору перевищувала дозу від вибуху в Хіросімі у 30 разів. Кожні 8 годин ліквідаторам доводилося змінювати одяг.
Олег Геращенко, голова ради обласної організації всеукраїнської ГО «Союз Чорнобиль України»: «Проходили на станції вже обробку, брудний одяг знімали, і нам після душу видавали повністю все нове: і нові бахіли, і нову сорочку – все нове. В той час була така радіація, що нам не давали старий одяг. Це наші. А солдати стояли в коридорах, на сходових клітках, і їм там 4-5 хвилин відпрацювати і йшли вниз. Звичайно, багато хто не дотримувався режиму. Тільки спустилися курити: шо ж ти куриш, тут пів рентгена».
Доки рятувальники боролися з наслідками катастрофи, громадяни Радянського Союзу навіть не підозрювали, наскільки масштабна трагедія сталася в Чорнобилі.
Анатолій Анчишкін, ліквідатор, завідувач інформаційно-аналітичним відділом лікарні: «Тоді не було інтернету, Слава Богу, не було дезінформації. Але слухи були та страх до тих людей».
Олександр Субота, голова ради «Союз Чорнобиль України» в Дніпрі: «Секретність існувала дуже серйозна, тому хто куди їхав. Роза вітрів була в той момент — Білорусь, Європа. І ось Європа закричала: «Що робити?» І ось тоді тільки трохи відкрили завісу, що сталася аварія з викидом великої кількості радіації».
24 тисячі ліквідаторів з Дніпропетровщини допомагали тоді на станції.
Олександр Субота, голова ради «Союз Чорнобиль України» в Дніпрі: «Наше завдання було — вкласти трубу, в якій у перспективі газ із Іванково на Поліське. У Поліському організували проживання, харчування тих людей, які пов’язані з ліквідацією ЧАЕС. І потрібний був газ, дуже терміново, швидко, тому нас кинули на цей об’єкт і ми будували».
У пам’ять про героїзм ліквідаторів пишуть пісні, вірші, малюють картини, знімають фільми.
Олександр Субота: «75-80% цього американського фільму — найчистіша правда, особливо в таких моментах, як, наприклад, коли три наших хлопця пірнають туди, під реатор, щоб відкрити засувки і спустити воду. Якби ця магма в цей бункер, у цю воду пройшла – сталося б миттєве охолодження, хлопок, вибух. Поруч стоять заряджені на десятиліття реактори, значить що? Сила вибуху, вибухають всі. Не було б України, не було б Європи та 1\3 росії».
Цими водолазами були Олексій Ананенко, Валерій Беспалов та Борис Баранов. В 2019 році,
через 33 роки після їхнього героїчного подвигу, президент України присвоїв ліквідаторам звання Героїв України.
Одну з найбільших доз радіоактивного пилу після вибуху увібрав Рудий ліс. Він в безпосередній близькості від Чорнобильської атомної станції. Навіть ступати на його територію — смертельно небезпечно до сьогодні. Окупанти ж весною 2022 року вирішили облаштувати в ньому оборонні позиції.
«Радіаційний фон пищить, показує перевищення. От місце, де російські військові на забрудненій території рили окопи для людей, для важкої техніки та інших важких машин. Багато залишків від їжі, вони тут і жили, в цьому лісі».
У ліквідації наслідків аварії взяли участь близько 240 тисяч людей. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки — понад 600 тисяч. Це люди, які, ризикуючи своїм життям, рятували мільйони інших. На честь них навіть написали першу в історії картину з живими людьми.
«Це було вигадано нашим першим президентом «Союзу Чорнобиль України» Юрієм Андрєєвим, на якому відображені чорнобильці мертві та чорнобильці живі, які чужу кров не пролили і не пошкодували своєї».
Читайте також: У Дніпрі триває масштабна реконструкція медичних закладів
