23 роки на варті життя: історія медcестри з Дніпра Наталії Кирничанської
Медична сестра з Дніпра Наталія Кирничанська стала однією з лауреаток всеукраїнської премії «Найкраща медична сестра України» та отримала відзнаку у номінації «Милосердя». Незважаючи на високу конкуренцію серед понад двадцяти учасниць, жінка гідно представила Дніпро на всю країну. За плечима фахівчині — 23 роки відданої праці, протягом яких вона не лише рятувала життя, а й дарувала пацієнтам віру в одужання. Героїня не планує зупинятися на досягнутому та прагне професійного розвитку. Але найбільшою мрією Наталії сьогодні є мир у вільній Україні.
Жінка зізнається – ця нагорода стала для неї не просто професійним визнанням, а й досягненням всієї команди лікарні.
«Представляти Дніпро — це дуже відповідально і справді хвилююче. Нам пощастило, і ми дійсно впоралися. Мої колеги приїхали підтримати мене — це було надзвичайно приємно. Захід був масштабний, цікавий. Медицина — це не одноосібна справа, це праця і підтримка всього колективу. Тому не можу сказати, що це я одна — один в полі не воїн. Це ми, це колектив, це підтримка всіх, хто поруч. І лише тоді можна чогось досягти», — розповідає Наталія Кирничанська, старша медична сестра.
23 роки тому Наталія обрала професію за покликанням, яка стала справою всього її життя. ЇЇ людяність, співчуття та турбота принесли їй відзнаку у номінації «Милосердя». Проте найбільшою нагородою для неї залишаються пацієнти, які одужують і повертаються до повноцінного життя.
«Бажання працювати медичною сестрою виникло ще в юності. Це був свідомий вибір, бо дуже хотілося бути корисною людям і допомагати їм. За ці роки було багато різних випадків, але найдорожче — коли люди одужують, дякують словом чи посмішкою і повертаються вже не на повторну госпіталізацію, а просто привітатися. Це найдорожче і найцінніше у нашій професії, коли ми бачимо, що дійсно принесли користь, а наші сили й праця були вкладені не просто так», — ділиться Наталія Кирничанська.
Попереду у жінки — нові професійні виклики, навчання та підвищення кваліфікації. Водночас її головне бажання залишається незмінним — щоб медики могли й надалі рятувати життя у вільній Україні.
«На досягнутому я не зупиняюся. Цьогоріч буду вступати на подальше навчання, працювати над своїми знаннями, щоб підвищити свій професійний рівень і, можливо, передавати свій досвід молодшим спеціалістам. Мрію про мир, щоб усі ми нарешті змогли почуватися вільними й спокійними у своїй державі», — зазначає старша медична сестра.
Читайте також: У Дніпрі міський реєстр ВПО спрощує аналіз потреб переселенців
