2 дні виходили з оточення з пораненими побратимами на плечах

П’ятнадцять днів в оточенні під постійними обстрілами, дві доби виходу з “кільця” з пораненими побратимами на плечах — і лише потім лікарня. Це історія військового Сергія з Дніпропетровщини, який із перших днів повномасштабного вторгнення на фронті. Після важкого травмування на Донеччині чоловік продовжував службу майже рік, доки стан здоров’я не змусив його звернутися по медичну допомогу. Зараз захисник проходить курс інтенсивної фізичної реабілітації у Дніпрі. 

У Дніпрі проходить реабілітацію 40-річний військовий Сергій із Дніпропетровщини. Чоловік пішов добровольцем на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення. Був старшим стрільцем. Під час заходу з групою у Нью-Йорк Донецької області влітку 24-го року отримав травму.

«І тут, виходить, нас починає крити орда. Прильоти 120, 80 – міномети. І під оце все просто виходять вибухові хвилі, коли воно збоку приземляється біля тебе. І нас кого скинуло, кого не скинуло, а мене, виходить, скинуло з БМП. А повна піхотна амуніція – це ж у середньому десь 50 кілограм. І трошечки неправильно приземлився», — військовослужбовець, який відновлюється у реабілітаційному центрі, Сергій.

Через викид адреналіну чоловік не відчував болю. Тож разом із групою рушив далі виконувати бойові задачі.

«Доходили до позицій, вже ніг не чую, спини не чую. І в нас, виходить, кільце. 15 діб артобстрілу і всього іншого», — військовослужбовець, який відновлюється у реабілітаційному центрі, Сергій.

Через 15 діб завдяки артперекриттю бійцям вдалося вийти з оточення. Шлях до пункту евакуації зайняв 2 доби — із 200-ми та 300-ми побратимами на плечах.

«Забрали всіх і вийшли всі. Нікого там не залишили. Прямим ходом поїхали в шпиталь. Оглянули, подивилися. Знову накололи й відправили у підрозділ. На піхоту вже не пускали, але до травня місяця ще виконував бойові обов’язки», — військовослужбовець, який відновлюється у реабілітаційному центрі, Сергій.

Після цього — численні лікарні та комісії. Зрештою, чоловіка направили на курс фізичної реабілітації. В одному з центрів Дніпра він перебуває більше тижня.

«Займаємося кожного дня. Вправи деякі даються легко, деякі — важко. Дякую Олександрі. Вона знає свою роботу. Скаже: або давай швидше, або давай повільніше. “Я знаю, ти можеш”», — військовослужбовець, який відновлюється у реабілітаційному центрі, Сергій.

«При первинному обстеженні у нього був сильний біль у поперековому відділі хребта у стані спокою — 6 балів із 10 за шкалою болю. Тобто це досить сильний біль. Він приймає медикаментозне лікування, знеболення», — фізична терапевтка Олександра.

Терапевти зазначають, що подібні травми часті у військовослужбовців через велику вагу, яку доводиться носити на собі. Окрім поперекової зони, у Сергія є й загострення у кульшовому суглобі, на якому потрібна буде операція.

«У нього зараз дуже сильна стадія загострення. З такими пацієнтами треба дуже обережно працювати — без сильного навантаження. Тому ми працюємо над обсягом рухів, навчаємо його, збільшуємо амплітуду рухів, виконання розтягу та аеробне навантаження — це хода або велосипед, наприклад», — фізична терапевтка Олександра.

Після курсу відновлення та операції боєць пройде комісію на придатність до служби, де й вирішиться його майбутнє. Протягом цього тривалого, непростого шляху Сергія підтримує родина — дружина та син, який також захищає країну. У цивільному житті чоловік був кухарем — працював і в Україні, і за кордоном.

Сергій ділиться: у майбутньому хотів би повернутись до улюбленої справи — приготування смачних страв. Але вже після відновлення та перемоги України.

Читайте також: З Синельниківського району екіпаж поліції «Білий янгол» евакуював пораненого дідуся