Вечір пам’яті Олександра Чернікова
Вечір пам’яті Олександра Чернікова, журналіста, що загинув два роки тому, захищаючи країну – зібрав не так багато дніпрян, хоч вхід і був вільним. Але як сказали зі сцени: зайвих тут дійсно не було. Прийшли друзі, колеги, одногрупники, волонтери, побратими, громадські активісти – Саша оточував себе тільки найкращими людьми.
«Это наверное был действительно последний герой нашего времени. В его лице мы хотели бы вспомнить ребят, которые ушли в АТО и которые не вернулись сюда. Мы хотели бы поблагодарить всех тех, кто поддерживал, кто помагал, кто лечил…», – говорить організатор заходу, одногрупниця Олександра Чернікова Тетяна Смирнова.
Взимку 2015-го року на підступах до Донецького аеропорту позиції неодноразово переходили від наших до сепаратистів і навпаки. У загальній колотнечі бійці 25-ї бригади не одразу зрозуміли, що ворожа колона підійшла до них занадто близько. Відбилися, та боєприпасів було катма. Саша та ще троє побратимів, лише з автоматами проти танку залишилися охороняти відступ роти. З тих, хто залишився – не вижив ніхто.
«Это конечно было ударом очень сильным, потому что столько пройти и когда уже осталось буквально два месяца мы уже знали, что дембель будет и такая утрата.. Два года прошло, но боль утраты чесно сказать не исчезла никуда», – каже побратим Олександра Чернікова Віталій Пепко.
Вечір пам’яті був доволі неформатним: жодного офіціозу, це скоріше концерт- спогад, концерт- біль… Кожен охочий міг вийти на сцену і щось сказати. Говорити було важко навіть нашому меру, який довгий час працював разом з Олександром:
«Он был чистый, и знаете с ним было реально очень приятно работать. Лучшие, честные, светлые, добрые, порядочные люди – к сожалению они уходят первыми. И до тех пор пока жива наша пам’ять о них – они всегда будут с нами рядом», -пригадує міський голова Дніпра Борис Філатов.
Та крім знайомих загиблого воїна, на цей вечір прийшли й ті, хто зовсім його не знав. Мотивація одна.
«Герої є тільки там, де пам’ятають мертвих героїв, де пам’ятають полеглих героїв. Якщо не буде пам’яті, то не буде нікого на фронті і рашка прийде сюди», – говорить учасник АТО Олег Репан.
«Все ж таки важлива тема. Потрібно пам’ятати цих хлопців, що загинули захищаючи нас, щоб ми могли спокійно тут жити і навчатися», – говорить студент Владислав Мельничук.
Звукорежисери, артисти, співаки – ніхто не просив жодної копійки за свій виступ. Для всіх було за честь виступити на цьому вечорі – вечорі пам’яті Олександра Чернікова. Сашо, ми пам’ятаємо…
