Геннадій Корбан: «Пріоритет бюджету Дніпра — потреби містян і ЗСУ»
Інтерв’ю голови Штабу оборони Дніпра Геннадія Корбана для ДніпроTV.
Дніпро направляє на допомогу ЗСУ все необхідне
– Завдяки світовим розвідкам та пресі, який тиждень живемо в очікуванні масованого наступу ворога. Вже відомо, скільки техніки підготувала для нього рф. Чимось нагадує інформаційну атмосферу рік тому. Що в цих умовах зараз робить місто для допомоги ЗСУ, чим ще може допомогти громада?
– Ну, можливо, десь і нагадує. Хоча не зовсім так. Не можу погодитися прямо з цією тезою, оскільки рік тому в цей час справді західні ЗМІ, світові розвідки нагнітали ситуацію щодо майбутньої війни. Але, на жаль, керівництво України не реагувало на ці попередження.
Зараз ситуація трохи інша, ми всі живемо в умовах війни. Запеклої, кривавої, важкої війни. Напевно, найважчої з часів Другої світової війни. І тому сьогодні всі попередження вже сприймаються всерйоз. Ніхто з цим не жартує. Я впевнений, що керівництво України це сприймає вже серйозно. І громадяни усвідомлюють, і розуміють, наскільки серйозною є будь-яка інформація, яка передається нашими партнерами і транслюється в західних ЗМІ.
Щодо допомоги нашим військовим. Ви знаєте, що місто, як тоді, до війни, вживало заходів та зусиль для того, щоб захистити місто та область від вторгнення, також і зараз місто вживає всіх заходів, спрямовує всі необхідні ресурси, фінанси на допомогу Збройним силам України, на допомогу у зведенні та будівництві оборонних. споруд, які вже в принципі пристойно повитріпалися за цей період, і якісь речі потрібно підремонтувати, якісь підсилити.
У даному випадку сьогодні навіть мені доповідали, що низка техніки вирушила на певну ділянку кордону області, не говоритиму на яку, де будуватимуть додаткові оборонні споруди.
Тому ми не знижуємо темпу допомоги ЗСУ, ми продовжуємо готуватися. Як то кажуть, ворог біля воріт, ворог наступає. На сьогоднішній день Збройні сили України зайняли позицію оборони та намагаються не пропустити ворога в районі Донецької області та Запорізької області.
Тому працюємо далі, діємо на благо країни, на благо області та на благо міста і його містян.
Ворог навряд чи змінить тактику з ударів по енергетиці на удари по транспортній інфраструктурі
– Незабаром весна. Деякі військові аналітики вважають, що росія в спробі наступу може перейти на об’єкти транспортної інфраструктури. Як ви вважаєте, наскільки ймовірним є такий ризик, чи може Дніпро до нього якось підготуватися?
– Я думаю, що це надто дрібні об’єкти для терористичних атак нашого ворога — російської федерації. Я не думаю, що вони витрачатимуть ракети на об’єкти транспортної інфраструктури. Хіба що якщо йдеться про залізницю чи про якісь вантажні станції. Ця транспортна інфраструктура. Або мости, наприклад. Вона дійсно цікавить ворога, і ворог робив замах на неї з самого початку війни і продовжує це робити до сьогодні.
Що стосується внутрішньоміського транспорту: це не лежить у зоні інтересів російських терористів, бо це надто дрібні об’єкти і надто дорого витрачати на них ракети.
Ворог залишається в тій самій позиції, у тій самій тактиці, і намагатиметься знищити об’єкти критичної інфраструктури, пов’язані насамперед з електроенергетикою. Тому що електроенергетика – це все. Це вода, це каналізація, це котельні, це світло зрештою. Це інтернет, зв’язок. Практично від електрики залежить все наше життя.
Тому я не думаю, що буде якась зміна тактики чи зміна пріоритетів, наприклад, з енергетичної інфраструктури на внутрішньоміську транспортну. Це занадто, будемо так казати, несуттєво. Ці цілі несуттєві для поразки російської федерації, оскільки вони нічого особливо їй не принесуть. Більше того, багато об’єктів транспортної інфраструктури знаходяться всередині міста і це може спричинити жертви серед цивільного населення.
Тому я сподіваюся, що цього точно не буде. І не бачу тут їхнього інтересу. Хоча, оскільки росія є державою-терористом, все що завгодно може спасти їм на думку, і завжди розраховувати в цьому випадку потрібно на найгірше.
У бюджеті Дніпра є кошти, пріоритети — потреби містян та ЗСУ
– Загалом, чи можна сказати, що Дніпро вже адаптувався до умов воєнного часу, міська економіка стабільна, соціальні зобов’язання виконуватимуться, у Дніпрі побудовано систему взаємодії влади, бізнесу та звичайних містян в ім’я нашої спільної Перемоги?
– На це запитання я відповім: на жаль, так.
– Чому на жаль?
– Тому що насправді адаптуватися до війни – таке словосполучення можна тільки застосовувати зі словами «на жаль». Тому що жодне нормальне суспільство, жодна нормальна країна, жодні нормальні люди, які хочуть жити спокійним, вільним життям, апріорі не можуть бути адаптовані до війни.
На жаль так. Місто, городяни адаптувалися до війни, звикли до повітряних тривог, звикли спускатися, ховатися в бомбосховищах. Звикли запасатися продуктами, звикли запасатися водою про запас для того, щоб пережити важкі моменти, ракетні удари, які здійснює російська федерація.
Тому я констатую факт, що так, пристосувалися до війни і пристосовуємось далі, ще якийсь час доведеться до цього пристосовуватися. Я сподіваюся, до нашої перемоги принаймні.
І навіть після перемоги, я впевнений, що багато звичок, які вироблені за період війни у людей, залишаться в пам’яті надовго.
Щодо міста, бюджету, взаємодії з бізнесом, з громадянами. Тут є позитивна динаміка у всьому. Місто виконує бюджет. Я Вам скажу більше: перевиконує бюджет, хоч як це не дивно. Напевно, такої ситуації немає в жодному місті.
Справді, бюджет Дніпра є профіцитним. За рахунок цього місто може надавати соціальну допомогу громадянам, і вона надається. За рахунок цього місто надає матеріальну допомогу після ракетних ударів тим громадянам та тим квартирам, тому житловому фонду, який страждає внаслідок ракетних ударів.
Наприклад, після ракетного удару по Перемозі місто вставило вже понад 1400 вікон громадянам, помінявши їм вікна, укоси тощо. Зараз змінюватимуть двері, і так далі, і так далі.
Це говорить про те, що у місті є кошти, і ці кошти спрямовуються сьогодні виключно на соціальні потреби.
Практично ніякі капітальні вкладення не робляться, жодних капітальних робіт не ведеться. По-перше, це заборонено 590-ю ухвалою Кабміну, по-друге, власне, це і позиція мера Філатова, і моя позиція, як голови Громадської ради, що бюджет має бути соціальним у цей період. Громадяни відчувають велику потребу в різних речах, і тому бюджет має бути спрямований насамперед на задоволення соціальних потреб громадян — це медицина, це соціальна допомога, це дистанційна освіта, яка проводиться у наших школах, і так далі, і таке інше.
І найголовніше: це допомога територіальній обороні та допомога нашим ЗСУ, які знаходяться на передку, і справді цієї допомоги надається дуже багато.
Я не можу розкривати цифри, я не можу розкривати якісь деталі, але повірте, це дуже суттєва та велика допомога, яка надається за рахунок нас з Вами, за рахунок платників податків, за рахунок жителів Дніпра, які разом допомагають нашим ЗСУ.
Хто краде, заробляє на війні — кожному вердикт винесуть дніпряни
– Продовжимо про роль приватного бізнесу. У вирішення проблем містян включено не лише комунальні структури, а й багато приватників — від енергокомпаній до операторів мобільного зв’язку. Це неминучість, бо така зараз структура власності. Чи є серед приватників «лузери», які свій прибуток продовжують ставити найвище, і що з такими можна зробити?
– Чесно кажучи, є різні люди, різні бізнеси, різна відповідальність. Безперечно. Знаєте, називати їх лузерами – це особиста справа кожного, його ставлення до країни, до Батьківщини, до рідного міста насамперед, і до своїх сусідів, співгромадян по місту. Тому я не буду тут нікого називати і говорити, що хтось лузери, а хтось добрі люди. Кожен повинен робити те, що він може в цей момент. Кожен має допомагати ближньому в цей момент. Кожен має робити все для того, щоб наблизити нашу перемогу.
А історія, як і час, – вони завжди розставлять все на свої місця, і люди зможуть дати об’єктивну оцінку діям кожного. І тим, хто крав у цей час, і тим, хто заробляв гроші в цей час, у тому числі на армійських постачаннях чи там ще на чомусь. І тим, хто навпаки — робив усе для того, щоб наблизити нашу перемогу.
Нехай свою оцінку та свій вердикт цим процесам чи цим людям винесуть самі люди, самі наші співгромадяни, дніпряни, які все бачать, все розуміють та знають, і обдурити їх уже досить складно, повірте.
Водоканал та зв’язок мають бути визнані критичною інфраструктурою
– Минулого разу Ви згадували, що Кабмін досі не включив водоканал та зв’язок у критичну інфраструктуру. Як Ви думаєте, чому це не було зроблено, і чи є надія на швидке вирішення цього питання, чи все продовжить лежати на плечах місцевого самоврядування?
– Справа не в цьому навіть, що вона лежить на плечах місцевого самоврядування. Воно й має лежати – зокрема, якщо йдеться про водоканал, воно має лежати на плечах місцевого самоврядування. Але у нас теплоенерго відноситься до критичної інфраструктури, а водоканал і зв’язок чомусь не належать до критичної інфраструктури. Хоча вода – це критична інфраструктура однозначно, як і зв’язок. Сьогодні у сучасному світі — це критична інфраструктура.
Так, водоканал – це комунальне підприємство, а зв’язок належить приватним операторам, які працюють в Україні. Але це не свідчить, що це не критична інфраструктура. Незалежно від форми власності, є такі сфери діяльності, які належать до критичної інфраструктури. І Кабмін повинен був із самого початку, навіть до війни, навіть якби не було війни, за своєю суттю це критична інфраструктура, яка має функціонувати у особливому режимі. Особливо у період, під час війни.
На жаль, я можу сказати лише одне: оскільки досі це не зроблено, і Кабмін не ухвалив постанови, не визначивши, що є критичною інфраструктурою, а що не є критичною інфраструктурою – це просто говорить про кваліфікацію цих людей, про те, що вони, очевидно, зайняті чимось іншим, але не потребами громадян, які живуть у містах і які залежать безпосередньо від цієї критичної інфраструктури.
Я знаю, що були неодноразово написані листи і главами військових адміністрацій, і мерами міст про те, щоб така постанова була винесена.
По-перше, що це дає? Якщо це критична інфраструктура, то вона може діяти в певних моментах, оминаючи деякі формальні бюрократичні процедури, які існують у країні. Але, на жаль, досі Кабінет Міністрів не визначився з термінологією чи не визначився з тим, чи це критична інфраструктура, чи ні.
Тому я можу сказати, що це абсурдно, тобто це суперечить здоровому глузду. Але такою є реальність. Я сподіваюся, що керівники областей, керівники міст і надалі наполягатимуть на своїй думці. Зрештою Асоціація міст теж написала листи про те, щоб така постанова була прийнята.
Чекатимемо на реакцію. Очевидно, чиновники у Києві дуже зайняті. Ним зараз не до критичної інфраструктури.
Ремонт тротуарів так само важливий, як і ремонт доріг
– Бачимо, що до вас часто звертаються навіть з питань низької якості дорожнього полотна у місті. Але ми пам’ятаємо, що ремонт доріг зараз ускладнюється постановою Кабміну. Чи вдалося вирішити цю проблему?
– Так, частково вдалося вирішити цю проблему. Дійсно, Кабмін вніс зміни до 590-ї постанови і цього року місто, міські служби можуть стати замовниками для того, щоб відремонтувати частину доріг з поточного ремонту, і Ви бачите, що в місті вже відбувається в багатьох місцях ямковий ремонт.
І, мабуть, якісь магістралі внутрішньоміські можна буде зробити — в обмеженій, звичайно, кількості по капітальному ремонту.
Але перелік доріг, найбільш постраждалих за цей період, визначає місто. І я сподіваюся, що цього року частковий ремонт доріг буде здійснено.
Але знаєте, я скажу так: дороги – це, звичайно, важливо, але тротуари — там, де ходять люди — це не менш важливо. Тому що насправді тротуарами людей ходить більше, ніж на дорогах їздить машин. Тому я б тут не зміщував пріоритети з тротуарів на дороги, а якось-таки на місці міських служб диверсифікував би ці ремонти, у тому числі для того, щоб відремонтувати для людей тротуари, де безпосередньо ходять люди, щоб вони не падали, не травмувалися, а потім, відповідно, не зверталися до лікарень після таких травм.
Тому тротуари не менш важливі.
Сподіваюся, що місто цього року зробить якусь частину і за поточним, і якусь частину з капітального ремонту і доріг, і тротуарів, і найголовніше – внутрішньодворових доріг та внутрішньодворових просторів. Для людей це дуже важливо та актуально до цього дня.
Ви пам’ятаєте, що була велика програма мера Філатова, багато зробили внутрішньобудинкових територій. І люди просять, щоб ця робота тривала. Я сподіваюся, що ця робота буде містом запланована і продовжиться хоча б у якомусь обсязі й цього року.
Перебої з електротранспортом поки що неминучі через ліміти
– Нестабільною залишається ситуація з електротранспортом. Чи можна сподіватися, що згодом вдасться стабілізувати рух тролейбусів та трамваїв?
– Якщо чесно, на жаль, гадаю, що будуть перебої з транспортом. Чому? Тому що ми всі розуміємо, що транспорт, електротранспорт, насамперед комунальний, – він залежить від електропостачання. І на сьогоднішній день скорочені ліміти видано на нашу область та, відповідно, на місто. Тому що насамперед електроенергія та ліміти спрямовуються на потреби домогосподарств, на потреби квартир, будинків, щоб у людей було світло, для того, щоб у людей працювали електропечі.
Відповідно, доводиться чимось жертвувати, і, зокрема, доводиться жертвувати електротранспортом. Робота електротранспорту не буде стабільною найближчим часом, на жаль. Але сподіватимемося, що потеплішає. І зараз йде багато розмов про те, що Україна зможе імпортувати електроенергію, і якщо це так, то, можливо, ліміти буде збільшено і тоді електротранспорт зможе працювати в тому ж режимі, як він працював раніше.
Але поки що прогнози невтішні щодо електротранспорту, я так би сказав.
Чому рішення суду щодо аеропорту Дніпра — великий успіх міста
– І завершальне сьогодні питання – про епохальну для Дніпра подію. Ми, нарешті, взяли гору у питанні аеропорту. Шлях був довгий і дуже непростий. Як вважаєте, це вважатиметься остаточною перемогою? Що далі?
– Справді, я бачив. Так, мер написав про це. Є рішення суду. Ми займалися цим процесом два роки, це правда. Тобто, щоб люди розуміли що сталося, я спробую пояснити на пальцях.
Свого часу пан Коломойський викупив Дніпропетровський аеропорт з усім майном, з усім, що там є. І, відповідно, влаштував монополію, не давав сідати літакам, які не належали авіакомпанії МАУ, яка, у свою чергу, належить йому. І таким чином була монополія, і, відповідно, інші авіакомпанії не мали доступу до аеропорту.
Ця відсутність конкуренції призвела до того, що була дорожнеча на квитки, і люди, звичайно, страждали від цього, бо вони не мали вибору.
У якийсь момент держава справді подала до суду на Коломойського в особі Фонду держмайна, і, на жаль, програла всі процеси щодо оскарження договору купівлі-продажу аеропорту. Таким чином, практично не залишалося шансів для того, щоб змінити ситуацію.
І тоді справді ми залучили групу юристів. Олена Доненко, яка з цього приводу є лід-менеджером проєкту, юридичного у цьому випадку. Треба розуміти, що аеропорт – це інфраструктура, яка частково належить державі. Це смуга, це руління, це земля. Це якісь речі, пов’язані з інфраструктурою. І, відповідно, свого часу Коломойський, купивши аеропорт, отримав так званий «сертифікат експлуатанта аеропорту». По суті, це й давало можливість йому влаштувати монополію, бо, як експлуатант аеропорту він не допускав конкуренції всередині.
І було подано позов, до цього позову підключилося Національне Антикорупційне бюро. Було подано позов до господарського суду міською владою на користь громадян міста, на користь громади для того, щоб таки скасувати цей «сертифікат експлуатанта аеропорту» та передати експлуатацію або міністерству, або місту, або будь-якій державній особі, яка спроможна проводити експлуатацію на конкурентних засадах.
І такий суд було виграно.
Процес тривав два роки. Спочатку першу інстанцію було виграно, недавно ми дізналися від мера Філатова про те, що виграно другу інстанцію — це апеляція, апеляційне оскарження.
Щодо суті справи, це рішення набуло чинності, воно негайно для виконання, це рішення. І, відповідно, Міністерство інфраструктури має анулювати тепер уже сертифікати експлуатанта аеропорту, які були за компаніями Ігоря Коломойського.
Але треба розуміти, що юридичний процес не закінчено, і, напевно, компанії Ігоря Коломойського подаватиму касаційне оскарження до Верховного суду, до Адміністративної палати. І я сподіваюся, що вже зараз, після того, як виграно дві інстанції, у нього все менше і менше шансів для того, щоб повернути ситуацію назад.
Тому сподіватимемося, що коли закінчиться війна, у нас не буде жодних перешкод для того, щоб сюди літали бюджетні авіакомпанії, для того, щоб конкуренція була всередині аеропорту і для того, щоб можливість полетіти з Дніпра була не тільки до Києва, а й до інших країн та в інші міста, як це є у Львові, Харкові, Києві, у всіх великих містах, крім, на жаль, Дніпра.
Тому так, це перемога. Вона, на жаль, не є остаточною, але вона істотна.
