Геннадій Корбан: «Після Херсону потрібно гнати ворога із Запорізької області»
Інтерв’ю голови Штабу оборони Дніпра Геннадія Корбана для ДніпроTV.
Логіка визволення Херсона: HIMARS та Керченський міст
– Цей тиждень виявився напрочуд багатим на події, без перебільшення, історичного масштабу і у внутрішній політиці, і на міжнародній арені, і на війні. І всі вони так чи інакше стосуються Дніпра.
Почнемо з того, що ми всі так довго чекали: ЗСУ видавили супротивника з правого берега Дніпра. Близько місяця тому Ви саме на Інформобороні говорили, що оголошена рашистами примусова «евакуація» – це живий щит для відведення військ росії. Так воно й виявилося. Окупанти завершують відхід, ЗСУ звільняють правий берег. Чому оголошення ворога про здачу Херсона виявилося несподіваним, незважаючи на те, що місяць вони демонстративно грабували місто? Чи не приготував ворог якусь пастку, якусь неприємну для нас несподіванку?
– Насправді це не виявилося несподіваним. Якщо ви згадаєте нашу розмову тиждень тому, два тижні тому, ми говорили про те, що найближчим часом ЗСУ повернуть Херсон до України, і про те, що йде досить швидка операція зі звільнення правобережжя Херсонської області та частини Миколаївської області.
Тому для мене, принаймні, це точно не стало несподіванкою – це логічний ланцюжок подій. Чому це відбувається, ми теж все чудово розуміємо. Тому що завдяки діям ЗСУ, які довгий час блокували район військових дій, а саме – правобережжя відрізали від лівобережжя, у тому числі відрізали шляхи постачання, комунікації російських військ, завдаючи ударів Хаймарсами, іншим озброєнням, артилерією тощо. Власне, все угруповання ворога, яке розташовувалося на правобережжі Херсонської області та невеликому шматочку Миколаївської області, було вже відрізано довгий час від постачання, від палива, від постачання провізії та найголовніше – від постачання озброєнь. Тим більше після того, як звалився Керченський міст.
Загалом, у моєму розумінні це логічно, і росіяни ухвалили таке рішення, оголосили про це відкрито, і ці розмови вже ходили майже весь тиждень про те, що вони залишають Херсон.
Тож найближчими годинами і днями буквально ми станемо свідками того, що Херсон повернеться до складу України, як і має бути, де й має бути.
Щодо людей, яких вони взяли як живий щит – це ми теж з вами бачили по новинах – вони, по суті справи, робили насильницьке переселення людей, тобто вивозили людей усіляким чином, змушували людей переїжджати, кидати будинки, кидати квартири, і, по суті справи, вони відходили разом з цивільними та відходять зараз разом з цивільними, яких тримають живим щитом для того, щоб ЗСУ не завдавали ударів по їхніх шляхах відходу.
Але те, що стосується самого Херсона, чи можуть там бути сюрпризи – напевно.
Можете не сумніватися, що там є сюрпризи і ми побачимо якісь новини. Я не можу це знати на 100%, але це очевидно просто, тому що супротивник застосував тактику багатошарового мінування так званого. Про це вже зараз говорять військовослужбовці, які перебувають на тому напрямку. Тобто всі шляхи відходу і місцевість, де знаходилися російські окупаційні війська, вони активно мінують, причому проводять багатошарове мінування.
Тому я впевнений, що в Херсоні ми теж зіткнемося з подібною проблематикою та подібними сюрпризами, тому діяти треба обережно. Я сподіваюся, що наші військовослужбовці це знають і це прораховують, напевно, це знають і, напевно, прораховують, і, напевно, діятимуть відповідно до зупинки.
Херсон – стратегічна точка для України
– Яке значення має звільнення Херсона – військове та політичне – для перспектив війни загалом? І як може продовжитись наш контрнаступ?
– Я вважаю, що це стратегічна мета – Херсон. Тому що Херсон – це місце, де Дніпро – Херсон-Миколаїв, ось ця ось смичка там, де ми говоримо «правобережжя-лівобережжя» – це місце, де, по-перше, Дніпро впадає в Чорне море, і це шляхи комунікацій наші українські. Для нас річка Дніпро – найважливіша комунікація, найважливіша артерія. І коли окупанти перебувають і на правому, і на лівому березі, це ще більше ускладнює обстановку. Тому те, що наші війська змогли отримати стратегічну перевагу на правобережжі, це, я вважаю, велика заслуга, велика перемога та велика подяка нашим військам за такі вмілі та правильні дії. Тому сам собою Херсон – це стратегічна точка. Я писав про це ще у квітні, у травні про те, що південь треба негайно звільняти. Тому що це наш вихід до моря, це наш експорт, це наші можливості портові для того, щоб відвантажувати продукцію на експорт морем. І так далі, і так далі.
Але це ще не все. Тому що, якщо ми подивимося на узбережжя, там ще є і Скадовськ, і Генічеськ, і Бердянськ – це також найважливіший порт, який відіграє величезну роль у житті України. Але це частина стратегічного плацдарму і це успіх наших військовослужбовців, тому можу лише привітати та подякувати за їхню працю, за життя, які вони там залишають, і так далі, і так далі.
Після Херсона треба гнати ворога із Запорізької області. «Переговори» від путіна – приманка
– За день до того, як шойгу та суровікін оголосили «маневр», Ви процитували у Facebook такі слова: «росія завжди пропонує переговори, коли їй важко, коли плани руйнуються, щоб виграти час, підтягнути сили, виправити помилки, знайти слабке місце, а потім із новою силою вдарити!» Саме тоді збільшився тиск на Україну щодо переговорів з путіним, і Офіс Президента змінив позицію – від цього більше не відмовляються. Тепер, після здавання ворогом правого берега, що Ви думаєте про переговори? Чи потрібні вони зараз Україні?
– Дивіться, мене турбує те, що я спостерігаю у світовій пресі. У світовій пресі розпочалася цікава тенденція. Про це пише Нью-Йорк Таймс та інші американські великі видання. Я побачив величезну статтю в італійській La Repubblica. Почали звучати нові наративи про те, що не можна відрізати шляхи для переговорів з путіним, що Україна все одно має бути в якомусь діалозі. При цьому вони як би не говорять про те, що Україна має піти на територіальні поступки. Але сам по собі наратив про те, що світ страждає, світ може чекати голоду, тому не можна відрізати собі шлях для переговорів, якийсь шлях треба залишати, знову ж таки, повідомлення про те, що пан Салліван, це радник президента Байдена, який начебто, за деякою інформацією, веде якісь переговори з паном патрушевим у росії, і так далі, — всі ці сигнали дають привід для того, щоб задуматися про те, що політичний вектор, очевидно, може змінюватися. І я боюся, що Президента та його оточення схилятимуть до того, що треба йти на якісь переговори з путіним.
Я вважаю, що переговори зараз нічого не дадуть. При тому, що ми бачимо паралельно рух і з російської сторони. Якщо раніше російська сторона для переговорів висувала якісь умови перед переговорами, на які Україна мала погодитися, то зараз вони заявили, вийшли та сказали: ми готові на переговори без жодних умов.
З одного боку це говорить про те, що в України з’явилася сильна позиція. Україна показала, що вона бореться, перемагає, б’є ворога.
З іншого боку це, знаєте, звучить, як якесь заманювання. Як якась приманка. Тобто так, ми готові на переговори без жодних умов. Якщо раніше вони не були готові без жодних умов, тепер готові без будь-яких умов. У моєму розумінні це таки якась приманка для того, щоб таки завести Україну в переговорний процес і зробити паузу на фронті.
Пауза на фронті, безумовно, матиме велике значення для перегрупування військ, для зведення фортифікаційних споруд на окупованих територіях, для покращення шляхів постачання та комунікацій.
Тому я і навів фразу Джохара Дудаєва, який загалом був досить далекоглядною людиною, практично все своє життя присвятив боротьбі з російською окупацією всередині самої російської федерації, він дуже добре знав свого ворога.
Тому я і процитував цю фразу, натякаючи на те, що зараз щось змінюється і це помітно. Змінюється і на Заході, змінюється у самій росії. І нам намагаються нав’язати якісь наративи, пов’язані з переговорним процесом.
Я вважаю, що цей процес передчасний, і поки нема про що говорити з росіянами. У нас є перевага, тактична перевага, ми маємо її використовувати на фронті. І загалом добиватися подальшого успіху зі звільнення наших територій, зокрема, Запорізької області.
Тому що це не менш стратегічна територія, аніж Херсон, Херсонська область. Там знаходиться Енергодар, там знаходиться Бердянськ, порт. Там знаходиться вихід до Азовського моря. І так далі, і так далі. Цю територію тримає ворог. Ця територія для нас важлива, важлива. Це територія України, яка ніколи не була спірною чи якоюсь ще, в історичному періоді колись, десь, комусь належала. Це територія України, де була Запорізька Січ, де були українські козаки, яких боялася Катерина Друга, імператриця російської імперії. Ми ж це пам’ятаємо з історії.
Тому будь-які історичні паралелі, які наводить путін, вони просто недоречні, некоректні та неправдиві, так говоритимемо.
Тому ми маємо на сьогоднішній день використовувати тактичну перевагу, яку отримали ЗСУ, та продовжувати бойові дії, гнати ворога та виганяти його з наших територій, тепер уже із Запорізької області.
Не можна забувати про ризик на кордоні з білоруссю
– Що зараз відбувається на інших фронтах?
– Я розмовляв з деякими командирами та командувачами округів, які знаходяться на цих напрямках. Найважча ситуація – це Бахмут, Донецьк. Тому що там дуже багато російського десанту та бійців приватних військових компаній, яких фактично женуть на забій та змушують ціною свого життя проривати нашу оборону.
Тим не менш, поки їм це не вдається, і наші війська стримують натиск і натиск ворога.
Що стосується Харківської та Луганської області: Харківська область практично звільнена, там залишилось якихось 5 кілометрів, 25 населених пунктів, які ми маємо звільнити.
Проте, наші війська стоять на підході до Кремінної, на підході до Сватового – це вже Луганська область, це сільськогосподарські території Луганської області, які завжди були українськими та патріотично налаштованими, на відміну, можливо, від самого міста Луганська. Тому там ситуація краща, на тому напрямку.
Найважчий напрямок – це Бахмут-Донецьк, там справді дуже важкі військові дії проходять, але поки що натиск стримуємо.
Я вважаю, що весь час слід моніторити ситуацію на українсько-білоруському кордоні, оскільки ми бачимо рух на території білорусі російських військ, перегрупування, поповнення цих військ, навчання цих військ. Чому? Тому що ще раз кажу, нам важливо моніторити цю ситуацію для того, щоб не було удару з півночі, наприклад, на Житомирський напрямок чи повторно на Київський напрямок. Тому що там проходить Староваршавське шосе – це дорога, якою проходить багато принципово важливих вантажів для України. Ворог, звичайно ж, це знає, і тому нам потрібно цю стратегічну комунікацію моніторити, охороняти та зміцнюватись на тому напрямку. Ось приблизно така картинка.
Найближчим часом чекаємо на звільнення Херсона, міста Херсона, і дивитимемося, що буде далі.
Нашим воїнам потрібна ротація
Очевидно, далі настане невелика пауза в обох сторін, і сили перегруповуватимуться, приводитимуть себе в порядок. Нашим військам вже потрібна ротація, багато хто на фронті прямо з 24 лютого, і я вам скажу, що люди терплять, вони розуміють, що вони захищають Батьківщину, захищають країну, проте багато людей на фронті втомилися і багатьом людям потрібна ротація. І це очевидно, об’єктивно, і ми маємо до цього ставитися з розумінням.
Вибори в США: головне – щоб підтримка України не послаблювалася
– Тепер до міжнародного порядку. До речі, рашисти оголосили про Херсон після того, як дізналися результати проміжних виборів у США. На Вашу думку, плюс це для нас чи мінус? Що буде за допомогою України?
– Не думаю, що події у Херсоні якось пов’язані з виборами у США. Чесно, я не пов’язую. Ми бачили, що республіканці з невеликою перевагою здобули перемогу на виборах у США. Мені складно це коментувати, я погано розумію виборчу систему у США. Але є те, що є. Ми бачимо заяви політиків як із Республіканської партії, так і з Демократичної про те, що вони продовжуватимуть у єдиному пориві підтримувати Україну в нашій боротьбі. Тому я сподіваюся, що заяви росіян ніяк не пов’язані з виборами у США. Ми вже говорили про те, що росіяни просто не мали виходу, просто це так співпало, що там відбулися вибори, а тут вони вже об’єктивно не могли утримувати правобережжя Херсонської області. Тож давайте дивитися.
Я сподіваюся, що міжнародна підтримка триватиме, ми бачили, що виділено ще один пакет допомоги для України. Я навіть бачив заяви деяких республіканців про те, щоб нам дали серйозне озброєння, далекобійні ракети ATACMS. Але поки що є те, що є, спостерігатимемо далі, що відбуватиметься у міжнародній політиці. Головне – щоб ця підтримка не послаблювалася і Україна отримувала військову допомогу, ми дуже сильно залежимо у цій війні від допомоги Заходу, від допомоги США, Англії та інших європейських партнерів.
Реформа Камбіна: потрібно спрощувати процедури, а не посилювати централізацію та бюрократію
– В Україні зміниться структура уряду, очікується, що замість 20 міністерств буде 14. Міністерство громад та територій об’єднують із Мінінфраструктури та Мінреінтеграції. Чого варті ці зміни, і чи призведе це до реальної оптимізації процесів?
– Чесно, моя думка: це не призведе ні до чого. Створюють міністерство-монстр, на базі Міністерства інфраструктури об’єднують чотири, на мою думку, міністерства – Мінрегіон, і Міністерство промисловості, і ще щось, і віце-прем’єра, і так далі. Це тільки посилить бюрократію, тяганину тощо. Тому що в принципі потрібно, на мій погляд, не об’єднувати ці міністерства, а їх треба проаудувати і просто оптимізувати самі міністерства і функціонал, розумієте? І спростити багато процедур, які всередині них існують. А коли відбувається процес об’єднання, дуже часто люди думають, що за допомогою об’єднання вони з одного боку отримують централізацію влади в одних руках, а з іншого боку – величезну неповоротку структуру, яка обов’язково матиме всі ознаки корупції та всіх негативних наслідків такого об’єднання. Тому я не прихильник такого кроку.
Але в Києві є люди, які чимось думають, можливо, у них є якась інша аргументація. Тож давайте подивимося, що з цього вийде.
Тому що подбали заздалегідь: критична інфраструктура Дніпра на зиму забезпечена
– Ви неодноразово звертали увагу, що Україна має найскладнішу зиму і влада має максимально бути готовою, починаючи з полегшення ввезення генераторів. І ось ми бачимо відміну податку на цей товар. Чи можна сказати, що нарешті ситуація зрушила з мертвої точки? І як цієї зими буде у Дніпрі з генераторами?
– Знаєте, дуже шкода. Дякую, що Ви торкнулися цього питання, я дійсно бачив цю постанову нашого уряду. На жаль, воно прийняте із запізненням як мінімум на два місяці, а як максимум – на пів року. Тому що ми почали купувати ці генератори і все, що з цим пов’язано – кабелі і так далі, там багато позицій, якщо Ви звернули увагу на постанову. Це все пов’язано з енергетикою, критичною інфраструктурою. Ми почали їх купувати у травні місяці. А звільнили лише зараз. Тобто, коли ми вже все купили для міста. Розумієте? Ми платили всі збори, податки, ПДВ та все, що належить. Те, що зараз не платитимуть при ввезенні цього обладнання. Мені шкода, що уряд діє абсолютно неактуально. Тобто не на три кроки наперед думає. І мені шкода, що витрачено зайві кошти всього нашого міста для ввезення генераторів.
Проте, оскільки ми розпочали ці процедури ще у травні місяці, ще раз хочу запевнити всіх мешканців, що наші мережі, водоканал, тепломережі, електричні мережі, які є ДТЕК, Дніпрогаз, які загалом не є структурними міськими підрозділами, але все забезпечені генераторами заздалегідь.
Тому критична інфраструктура у нашому місті забезпечена практично всім.
Є, скажу чесно, невеликий дефіцит колонок для води – мається на увазі вуличні колонки. Але ми їх замовили, чекаємо на велику партію. Це те, що я казав, що набиті колодязі і будуть розставлені колонки на той випадок, якщо раптом щось станеться, раптом якийсь форс-мажор станеться з водоканалом, хоча цього не повинно бути.
Є невеликий дефіцит самих колонок, обладнання колонок, яке ставлять зверху. Те, що люди натискають та качають воду. Є ще невелика складність у тому, що, наприклад, правобережжя Дніпра набагато вище, ніж лівобережжя, і тому бити колодязі на правобережжі набагато складніше, ніж на лівобережжі, бо шар води знаходиться на різних рівнях. Ви розумієте, що з одного боку пагорби, а з іншого – низовина. І тому там, на лівому березі, швидше можна здобути воду, ніж на правобережжі.
Ну, є такі технічні нюанси, знаєте, не хочеться людей грузити такими деталями і подробицями. Повірте, що всі ці питання враховуються з фахівцями тощо. Але те, що стосується спецобладнання, яке за декретом уряду тепер уже звільнено від зборів та податків – на щастя, ми його закупили заздалегідь, ми заздалегідь забезпечили себе цим, і, на жаль, не змогли заощадити грошей, бо уряд пізно вжив цих заходів .
Могли б подумати, як і ми – у травні місяці.
Тому сподіваюся, що все буде добре, і нас біда обійде стороною, і люди будуть з теплом, з водою, зі світлом, принаймні у Дніпрі.
Але щодо світла ми повинні розуміти, щодо електрики, що ми залежимо від усієї енергосистеми, це загальний баланс, це спільні мережі. І як почуватиметься енергосистема в інших регіонах – це теж матиме значення і відбиватиметься на Дніпрі та Дніпропетровській області.
Поки що на сьогодні, як ми бачимо, у нас ситуація набагато краща, ніж у Києві, Житомирі та інших містах великих. Це завдяки діям мера, завдяки діям команди мера, завдяки діям фахівців, які працюють і працювали весь цей час наперед для того, щоб забезпечити системи необхідними запасами генераторів, муфт, кілець, проводів, кабелів і так далі, там дуже багато позицій, не хочу перераховувати, щоб забезпечити роботу всієї критичної інфраструктури.
Від «шахедів» – прожектори та звук: Дніпро готується розумно захищатися
– Тиждень тому Ви говорили на Інформобороні, що ведуться пошуки технологій для захисту Дніпра від «шахедів», чи є якісь зрушення на сьогодні у цьому напрямку?
– Є. Наразі ППО тестує дві системи. Одна система – це ізраїльська система. Ми зв’язалися з ізраїльською компанією, яка запропонувала систему раннього виявлення та збиття цих «шахедів», і зараз ППО тестує цю систему. Плюс система, яку ми практично закупили. Це система звукового виявлення заздалегідь, тобто по периметру міста на високих точках розставляються такі пристрої, які імітують мікрофон, і вони заздалегідь знімають звук, який рухається у напрямку до міста. Звук цей характерний, він досить чутний, і тому, якщо посилити за допомогою мікрофона цей звук, можна заздалегідь виявити наближення цих дронів до міста. Тому ця система вже встановлюється.
Крім того, зараз навіть такі примітивні речі, якщо ви пам’ятаєте, в період Другої світової війни використовувалися прожектори вночі для виявлення літаків. Тоді вони літали низько. Зараз на цих висотах, мабуть, літають дрони. Тому зараз ми закуповуємо прожектори та домовляємося із системою протиповітряної оборони про те, щоб їх розставити у різних місцях, де вони вкажуть, та зв’язати їх у єдину систему, щоб у разі наближення дронів вночі, коли люди сплять, могли включатися прожектора, і щоб це робилося автоматично, не в якомусь там ручному режимі, а щоб систему можна було регулювати автоматично, як відеокамеру, так само щоб можна було де дистанційно крутити цими прожекторами і виявляти в нічному небі дрони, що летять.
Тому все це робиться, усім цим ми займаємося, повірте, щодня, і проводяться наради, і працюють фахівці, і сперечаються один з одним, і випробовують якісь речі. Тому сподіваюся, що це дасть результат, і люди відчують полегшення.
«Мавікі» для наших воїнів: звіт про роботу Штабу оборони
– І наше традиційне питання. Підсумки роботи Штабу за тиждень.
– Штаб працює у звичайному режимі, нічого надприродного. Цього тижня багато передавали військовим. Йдеться про автомобілі, гумові колеса, комп’ютери. Наступного тижня має прийти велика партія «Мавіків», роздаватимемо різним військовим частинам. До нас рухається велика партія вантажних автомобілів, які ми закупили і про які я говорив давно, і обласний військкомат розподілятиме це по військових частинах.
Працюємо, робимо те, що можемо, як кажуть, щодня. Не хочу хвалитися.
