Українські супермени
Їх не брала ворожа шабля, вони вміли заговорювати кулі і перетворюватися на вовка. Вони бачили майбутнє, лікували поранених побратимів та берегли таємниці бойового мистецтва. Усе це про козаків-характерників. Ну хіба, не класні герої для якогось крутого супергеройського фільму? При цьому, вони не з планети Криптон, як той Супермен, та й павуки їх також не кусали. Знання характерників передавалися від вчителя до учня. І навчання те тривало довгі роки. За однією із версій, свій початок козаки-характерники ведуть ще від давньоукраїнських язичницьких волхвів.
Характерники були «елітою» козацького війська. Вони могли навести ману на ворога і зробити так, щоб тих опанував такий страх, що суперники просто тікали з поля бою. Також вони часто виступали у ролі знахарів, бо зналися на цілющих властивостях навколишнього світу. Так, полином – вгамовували нерви та страх, а горілкою з порохом – обробляли рани. Були вони і крутими розвідниками, бо могли ходити нечутно, бачити на великі відстані і перетворюватися на птахів та звірів. І звичайно ж, вони досконало володіли козацькими бойовими мистецтвами, такими як гопак, спас і триглав.
Козаків-характерників боялися і називали чаклунами. Для того щоб їх убити вороги виготовляли спеціальні срібні кулі, вірячи, що «звичайні» їх не беруть. Український історик Дмитро Яворницький описував їх так:
«…могли відкривати замки без ключів, плавати на човні по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині або циновки, брати голими руками розпечені ядра… жити на дні річки, залазити і вилазити з міцно зав’язаних чи навіть зашитих мішків, “перекидатися” на котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні і тисячі верст»
Найвідомішим характерником вважають отамана Івана Сірка. Тільки уявіть, він брав участь у понад 100 битвах і жодного разу не програв. Козаки вірили, що той у бою перекидається на вовка чи яструба, а ще може заклясти вороже військо. Як каже моя мама, у страху очі великі, може, козаки дещо і перебільшили. Але як би там не було – із Сірком битви вони вигравали. Є навіть така легенда, що після смерті Сірка, його 5 років не ховали, а возили тіло із собою – типу, такий собі талісман. Трохи моторошно зараз це уявляти, але ж як люди вірили! Далі більше – через деякий час йому відрізали руку і вже з нею ходили воювати. Перед битвою виставляли її наперед та приказували:
«Стій, душа й рука Сіркові з нами»
А знаєте, чому характерники зникли? За однією з версій, «дякую» (але не дуже щире) за це треба сказати князю Володимиру. Після того, як він хрестив Русь, усе язичницьке стало переслідуватися. Так і чаклуни-характерники пішли у підпілля. І тут я хочу змінити сумний фінал. Бо хто може на всі сто стверджувати, що характерники зникли. А може, вони і досі живуть серед нас?
