Тисяча і одне плаття
Моя бабуся Галя, ніколи в житті не носила штанів. Тільки плаття і спідниці. Так само робила і її мама – моя прабабуся Паша. Бо, тоді так не прийнято було, тим паче в селі. Восени і взимку, коли холодно, можна було піддіти панчохи або гамаші. Так само, росла і моя мама – тільки плаття і спідниці. Смілива мрія одягти штани, з’явилася аж в старших класах, коли в село до своїх бабусь і дідусів іноді приїжджали «городські». Та здійснилася ця мрія, вже коли моя мама вийшли заміж і в 20 років приїхала до рідного села в джинсах. Тоді, про те, що «Галинина Свєтка приїхала в штанах» ще довго говорили люди. Пройшли роки і зараз моя мама практично завжди ходить в штанах і тільки іноді, по великим святам, і то, якщо я дуже буду наполягати, вона одягне сукню. Але це не принципова позиція, просто в штанах їй зручніше і практичніше – каже мама.
А тепер, чому тисяча і одне плаття. Все просто – я обожнюю сукні. Чесно скажу, в мене їх дуже багато. Так, є такі, які я одягала один раз, є й такі, які не одягала ні разу. Є такі, які я обирала навмисно під якесь конкретне місце. Наприклад, коли я планувала подорож у Румунію, я знала, що побуваю у декількох замках. Під кожен – я обрала «своє» плаття, яке, на мою думку, йому пасувало найбільше. І навіть коли вийшло так, що довелося відвідати два замки в один день, я брала плаття із собою і між переїздами переодягалася. Звичайно, що зберігати їх усі я фізично не можу, та й не бачу в цьому сенсу. Коли я розумію, що якась сукня вже виконала своє призначення – я її продаю, дарую або просто ділюся з подругами.
Звідки така любов у мене – я чесно не знаю. Можливо, вплинули всі ті книжки та фільми про бали та замки, які я читала чи дивилася у дитинстві. Можливо, це щось суто моє із середини. Але я впевнена, що дівчина у сукні – це прекрасно. Це дуже красиво, жіночно і граційно. І ніякі, навіть найкрасивіші штани у світі, не змінять мою думку. Проте, я нікому не збираюся її нав’язувати, зараз такий час, що можна робити і одягати що завгодно. Та хоч голий бігай – як каже моя мама 😊
Але і серед моїх платтів є одне виключення – я не ношу міні. І не тому що, це забороняє виховання інституту благородних дівиць, просто гадаю, що вони мені не пасують. Хоча і неабияк подобаються. У випадку, коли я бачу, ну дуже красиве плаття, але закоротке для мене – є в мене одна подружка, в гардероб якої вони потрапляють. Ань, там ще є місце?
На жаль, восени і взимку мені доводиться прощатися на деякий час зі своїми платтями. У цей період я одягаю джинси і светри (терпіти їх не можу). Іноді, теплі костюми, а пуховики і шапки – це останні краплі моєї чаші терпіння. Тож, не дивно, що в цей час я переважно сиджу вдома і чекаю тепла.
І наостанок. Не нав’язую, але закликаю. Дівчата, одягайте сукні, радуйте себе, прикрашайте цей світ і нехай чоловіки звертають собі шиї, то вже їхні проблеми.
