Луїджі + Мокрина =❤️
*це реальна історія
Луїджі – італієць, Мокрина – дівчина з українського села. Де б могли зустрітися ці двоє? У німецькому таборі для військовополонених в Австрії! На вулиці стояв 1943 рік, у світі йшла війна. Мокрині Юрзук було 23, коли її вивезли на примусові роботи. На той час солдату Луїджі Пердутто було 21. Його полонили її краса та ямочки на щоках. Вона подумала – «Який худий, буду його годувати». Так вони покохали одне одного. Хлопець підтримував її на чужині, аби зігріти в холодні ночі – пошив для неї пальто із суконної ковдри. На більше грошей та й можливостей не було. А вона і так цінувала його, і те пальто із ковдри здавалось їй найкращим у світі.
Коли закінчилася війна, Луїджі вирішив забрати Мокрину до себе в Італію. Але місцева влада розпорядилася інакше, вона заборонила військовополоненим міняти місце проживання. Тож Мокрину відправили назад в Україну, Луїджі мав поїхати до себе на Батьківщину. Він записав на клаптику паперу її адресу і на пам’ять попросив пасмо її волосся. Усе було проти і, здавалося, що їхня історія кохання закінчилася.
Минали роки. Луїджі одружився, у нього народився син. Мокрина повернулася до себе в село, вийшла там заміж і виховувала трьох дітей. Хтозна, як часто вони згадували одне одного. І чи сумували за минулим коханням. Здавалося, нічого вже не повернути. Та Луїджі з вами не погодиться. Через 60 років розлуки – він знайшов свою Мокрину. До речі, допомогла йому в цьому, колись популярна програма «Жди меня» (я дивилася її в дитинстві). У 2004 році він приїхав у студію і коли дізнався, що кохана тут, не тямив себе від щастя. Він згріб її в обійми аби більше не відпускати. З кишені дістав пакетик з її пасмом волосся і прошепотів – «У тебе ті ж самі ямочки на щоках». На момент зустрічі йому було 82 роки, а їй 84.
Луїджі поїхав до своєї коханої у селище Вербове, що під Кривим Рогом. Мокрина побувала в гостях у Кастель-Сан-Лоренцо в Італії. Чоловік пропонував залишитися там, але вона відмовилася. Тож він щоліта приїжджав до неї сам. Косив траву, допомагав по господарству і постійно обіймав – так намагався надолужити втрачені роки, що вони провели окремо.
Мокрина пережила коханого на два роки. Він пішов у 2013. За ним тихенько пішла і вона. Здавалося, на цей раз вже точно їх розлучили – адже проти смерті не підеш. Але закохані обдурили навіть стару з косою. Допомогли їм в цьому звичайні українці, які побачивши випуск «Жди меня», були вражені історією їхнього кохання. Луїджі та Мокрині встановили у Києві скульптуру – де двоє, вже немолодих людей, міцно обіймають одне одного. А кілька років потому, такий же монумент відкрили і на батьківщині Луїджі в Італії.
Луїджі та Мокрина залишися разом назавжди.
21 століття. Цинічний час, коли в такі історії вже важко віриться, чоловіки «перестали лазить в окна к любимым женщинам», а самі жінки такі «сильные и независимые». Та все ж, не будьте як Луїджі, не чекайте 60 років, бо вже можемо і не дожити. Бережіть людей, які роблять вас щасливими, цінуйте їх і ніколи не відпускайте.
