fbpx
Зараз в ефірі: Ранок з Дніпро TV
Наживо

П’ятниця, 29 Березня, 2024, 08:48:29

weather-icon
˚C

Хоррор по-українськи

Нещодавно вирішила передивитися один із улюблених серіалів – «Надприродне». Там ще два брати постійно нечисть всіляку полюють. Так от, дивлюсь я на Діна Вінчестера і думаю – а чи впорався б ти з нашою, наприклад, мавкою? І тут 50 на 50. А далі прийшла мені думка, а чи багато ми знаємо наших рідненьких, слов’янських чудовиськ. І написала цей блог. Думаю, Дінчик, був би мені точно за нього вдячний. 

ПЕРЕЛЕСНИК

Це такий демонічний Казанова українського розливу, який відвідує жінок. Ця істота набирає подоби близьких і коханих, які померли. Будучи двійником чоловіка, він запросто виконує шлюбний обов’язок. Щоправда діти, від такої «любові» народжувалися мішкуватоподібні, завжди хотіли їсти і погано розвивалися. Перелесник висмоктував кров у своєї обраниці, міг і задушити. Вигнати такого демонічного коханця з господи було вкрай важко. Вважалося, що подіяти на нього могли лише такі рослини як рута, аконіт і маруна. Ні в якому разі, не можна було дорікати жінці за зв’язок з Перелесником, бо якщо його розгнівити – міг і хату спалити. Іноді Перелесника порівнюють зі змієм, який кохається з жінками, забирає у них красу та вроду, а за проведені ночі дарує прикраси. Про Перелесника писала Леся Українка:

До неї уночі з’являвся Перелесник,

Не дьяволом з’являвся, не марою,

Спадав летючою зорею в хату,

А в хаті гарним парубком ставав,

Речами любими затроював їй серцеІ поцілунками виймав із неї душу.

ПОТЕРЧАТА

Це діти, які померли нехрещеними або народилися мертвими. Сім років їхні душі блукають по землі і просять «хреста!». Голоси їхні нагадають жаб’яче кумкання. Якщо хтось почує їх і пожаліє, має дати ім’я дитині – і тоді вона стане янголом. Якщо за сім років, ніхто потерча не пожаліє – воно потрапить до світу демонів. Потерчат можна зустріти у творах Лесі Українки, Миколи Гоголя і Тараса Шевченка:

“Ух! Ух!
Солом’яний дух, дух!
Мене мати породила, нехрещену положила”.
Зареготатись нехрещені…
Гай обізвався; галас, зник,
Орда мов ріже. мов скажені,
Летять до дуба…

ПЕСИГОЛОВЦІ

Ці хлопці – найжорстокіші істоти в українській міфології. Та й на вигляд вони не дуже – кремезні, оброслі ведмежим хутром, з одним оком та одним рогом на голові. За іншою версією – до всього, мають одну руку і одну ногу, а пересуваються, тримаючись один за одного. А ще, вони гурмани – люблять пити кров і їсти людей. Песиголовці ловлять їх, саджають у ями та турботливо відгодовують. Деякі фахівці припускають, що песиголовців вигадав український люд, називаючи так іноземних завойовників, які нападали на наші землі. За однією з легенд, песиголовці прийшли «десь із Туреччини».

ЧУГАЙСТЕР

Це такий високий, статний дядько. У нього блакитні очі і довге волосся. Полюбляє вбиратися у білий одяг та хутро. За однією версією, він лісовик, який охороняє свої володіння, за іншою – це не потойбічна істота, а чоловік, якого зачаклували злі відьми. Іноді його уявляли у вигляді вітру або вихору. Людям Чугайстер шкоди не завдає, якщо зустріне подорожного – запитає як справи, побажає гарної дороги та відпустить. Любить танцювати та співати. Але він не такий білий та пухнастий, як можна було подумати. Чугайстер полює на мавок – ловить їх та їсть. До речі, про мавок, гортайте далі.

МАВКИ

Мабуть, найпопулярніші істоти слов’янської міфології. Настільки, що я й сама у школі, якось грала мавку. Зазвичай, ми знаємо, що це зеленокосі красуні у довгих білих сорочках. Проте гарні вони були тільки спереду, а на спині – не мали шкіри, тож ззаду було видно всі нутрощі. Саме слово «мавка» (або «навка»), ймовірно, утворилося від загальнослов’янського «нав» – «смерть», «мертве тіло». Українці вірили, що мавками стають маленькі діти, які померли нехрещеними або яких убили їхні матері. Мавки займалися тим, що зваблювали необачних хлопців і намагалися їх втопити. Так вони мстилися людям за свою ранню смерть. Захистити від мавок могли часник, любисток, цибуля та полин.

Я обожнюю українську міфологію. Вона надзвичайно різноманітна, а її персонажі – просто неймовірні. Чи вигадані вони повністю людьми – запевняти не буду, чи можна в лісі зустріти мавку – а чого ні? Як каже моя мама – диму без вогню не буває. А я мамі вірю.