Страшнючі казочки
*Одразу хочу попередити, що цей допис може неприємно позначитись на Вашому настрої, психіці та дитячих спогадах
Читаючи щовечора своїм дітям різні казки, я почала замислюватись над тим, що насправді закладено в їхню ідею, чому саме така подача інформації, чи не занадто жорсткі вони для незміцнілої психіки дитини і взагалі наскільки вся ця «казкотерапія» корисна?
У всіх в дитинстві були улюблені історії, казкові персонажі та диснеївські мультфільми. Ми слухали, читали, дивились та захоплювались. Я пам’ятаю, як на свій 9-й день народження, задуваючи свічки на торті, я побажала перетворитись на …русалоньку. Ту саму Аріель з помаранчевим волоссям та чарівним голосом, товаришувати із крабом Себастьяном та рибкою Флаундером, борознити простори океану. Коли поділилась своїм бажанням зі своєю тіткою, вона сказала: «Для чого? Щоб потім все життя втікати від акул?». Ця фраза ніби відро з крижаною водою повернула мене до реальності та я усвідомила, що у казках, насправді, не все так казково.
Ось, наприклад, Ви знали, що Попелюшка була повією? Вважається, що ранній варіант «Попелюшки» придумали у Стародавньому Єгипті і так було щось типу: поки прекрасна повія Фодорис купалася в річці, орел вкрав її сандалі і забрав фараону, який захопився невеликим розміром взуття і в результаті одружився на блудниці. За пізнішою версією відомих нам казкарів братів Грімм – старша сестра Попелюшки, у спробі одягнути черевичок, відрізає собі пальці на ногах, а друга сестра відрізає собі п’яти. А потім привид рідної матері Попелюшки відправляє двох голубів, аби попередили принца про кров сестер у туфельках. А вже після весілля Попелюшки із принцом голуби повертаються та …викльовують очі її старшим сестрам. До речі, адаптована дитяча версія сьогодення також є сумнівною, бо вчить дівчину чекати на принца, який врятує її від всіх бід, а не творити власну історію. Тож, зі списку обов’язкових книжок для читання – «Попелюшку» викреслюємо.
Злякались? Далі гірше. Трохи про канібалізм, педофілію та збочення. У початковій версії казки “Червона Шапочка” вовк прийшов до будинку бабусі і порвав її на шматки, приготувавши з плоті їжу та злив її кров у пляшку вина. Коли прийшла Червона Шапочка, вовк нагодував її кривавими частуваннями. Бабусина кішка намагалася попередити дівчинку про небажаність канібалізму. Вона крутилася навколо і співала пісеньку: «Дівчина бабусю жує, бабусі своєї кісточки гризе». Вовк кішку також вбив, після чого вмовив дівчинку роздягнутися, спалити свій одяг і лягти в ліжко поруч із ним. Тут пропустимо. У результаті Червону Шапочку теж з’їли. Ніхто позв не проходив, марвелівських супергероїв-дроворубів там не було. Та і казку писали у часи Середньовіччя, коли й справді краще було з дому не виходити, тим паче молодим дівчатам.
Елементи канібалізму та різних збочень прослідковуються і у «Білосніжці». Не повірите, але її теж збиралися з’їсти. Мачуха наказала підданому задушити набридливу дівчину, а потім принести її легені та печінку, які мали бути подані того ж дня на вечерю. Білосніжка врятувалась (я знаю як, але то взагалі капець, пропустимо) та опинилась у полоні (не у гостях!) у семи гірських гномів (ви ніколи не помічали, що кожен з гномів уособлює один із семи смертних гріхів? Подумайте про це). Після смерті Білосніжки від отруєного яблука труна з її тілом виставляється на горі, і там її бачить королевич, що проїжджає повз. Далі брати Грімм з деякою затримкою пишуть, що королевич побажав забрати мертву дівчину до себе, бо вона виглядала живою і була дуже красивою. Не робимо поспішних висновків — можливо, він просто збирався благородно виставити її в мавзолеї, як Леніна. Але поки він торгується з гномами за право викупу тіла, його слуги кидають труну, мертва дівчина падає, шматок яблука вилітає з рота дівчини — і всі живі та щасливі. Ну, крім мачухи. На весіллі їй на ноги одягли розпечені залізні черевики і змусили її танцювати на жаровні, поки вона не померла.
Принц Сплячої Красуні виявився не таким благородним. Та і не принцом зовсім, а одруженим королем. Побачивши дівчину, що спала у занедбаному замку в лісі, він поцілунком не обмежився. Після чого ґвалтівник поспішно поїхав, а дівчина, так і не вийшовши з коми, у визначений термін народила двійнят — хлопчика та дівчинку. Діти повзали по сплячій матері, смоктали молоко і намагались якось вижити. А потім хлопчик, почав від голоду смоктати мамин палець, і висмоктав застряглу там прокляту колючку, від чого Красуня і прокинулась. Король, проїжджаючи повз, згадав, що минулого року дуже недурно провів там час, і вирішив повторити. Виявивши дітей, він повівся як порядна (наскільки це можливо) людина – став навідуватися та підвозити продукти. Але тут у справу втрутилася його дружина: дітей вона зарізала, нагодувала тата їх м’ясом, а Сплячу Красуню хотіла спалити на вогнищі. Проте, королева вподобала сукню Красуні і наказала стягнути її з дівчини. Король побачивши молоде голе тіло, прив’язане до стовпа, та вирішив, що прикольніше все ж буде відправити на багаття стару дружину. А дітей, виявляється, врятував кухар. Ось бачите – хєппі енд буває.
Златовласка Рапунцель ніколи не мріяла втекти із полону. Принц до неї лазив у вежу по її косі, але зовсім не з метою одружитися. Насправді, це влаштовувало обох. На волю вона дуже оперативно вилетіла, коли відьма помітила, що корсет красуні перестав сходитися до талії. (всі ми дорослі і розуміємо чому, а не після новорічних свят, як у мене). Відьма обстригла Рапунцель волосся, бо таким чином у Середньовіччі карали блудниць, а принцу виколола оченята (історія замовчує чому). Але наприкінці казки все в них відростає наново, коли сліпий блукаючий лісом принц наткнувся на своїх дітей-близнюків, які шукали їжу для голодної та нещасної Рапунцель.
Про те, що русалонька Аріель перетворилась на піну морську, а принц одружився із Урсулою в оригінальній версії Вам нагадувати не треба, я так думаю? Про це всі знають. До речі, Покахонтас існувала у реальному житті, але, на відміну від свого мультяшного аналога,вона не залишилась із батьком на Батьківщині, а все ж поїхала із Джоном Смітом до Англії, де у віці 21 року померла від … вітрянки.
Ви скажете, а де тут хоч якийсь зв’язок із іспанською мовою та іспанським епосом? Можливо він є, але про це дізнаєтесь вже у наступному дописі. Тож не губіться. І вибачте, якщо образила Вашу улюблену диснеївську принцеску.
