¡Más vale tarde que nunca!
Я навмисно відкладала написання цього допису, бо зовсім не мала новорічного настрою. А зараз він, якимось дивом, з’явився – тож я схопила бика за рога (чи за що там його хватають?) і у надшвидкому нітро-турбо режимі пишу цей текст, поки ще актуально.
Я дуже намагатимусь написати про новорічні свята в Іспанії використовуючи якнайменше іронічно-саркастичних висловів, аби не зачепити почуття надто закоханих у Різдво та Новий рік людей та сильно віруючих у дива.
Новорічний марафон в Іспанії розпочинається 25 грудня – з Різдва та закінчується Днем волхвів, який відзначають 6 січня (точніше з 5 на 6). Іспанське Різдво ми вже пропустили, та там, у принципі, нічого цікавого: гарно, по-сімейному, якщо Ви бачили (а Ви точно бачили) американські фільми про Різдво – це щось схоже, тільки страви на столі відрізняються. Так як це не кулінарних блог, вдаватись у подробиці не стану, та і думаю, що ніхто 4 січня не захоче читати про їжу. До речі, по-іспанські Різдво – «Navidad». Вітають у цей день фразою: ¡Feliz Navidad! Щасливого Різдва!
Якщо Різдво – це сімейне свято, то Новий рік, навпаки, суцільне народне гуляння. Новорічну ніч («Noche vieja» – стара нічка) іспанці зустрічають на заповнених вулицях, в барах та на дискотеках. А який головний напій для таких гулянь? Кава! Ні, я не той фрік, який під час вечірки п’є кохве із засуджуючим поглядом дивиться на тих, хто пиячить. Просто «кава» («cava») – це місцеве ігристе вино, яке цієї ночі ллється рікою, лакається літрами та провокує на шалені вчинки. (Чи то тільки в мене така реакція на алкоголь?).
Далі про те, що напевно знають всі, але я нагадаю. Під бій курантів потрібно встигнути з’їсти 12 виноградин, загадавши за бажанням на кожну. Один іспанець розповів мені, що 12 виноградин мають бути різних сортів і за смаком кожної виноградинки ти повинен зрозуміти яким буде кожен місяць року. При цьому потрібно ще встигнути виплюнути кісточки раніше, ніж закінчиться бій годинника. (Головне, не вдавитись! І я не жартую. Навіть не думайте вбивати у гуглі інформацію про те, хто помер через те, що вдавився ягідкою під час святкування Нового року. Там треш.) Традиція, до речі, з’явилася в 1909 році, коли в Іспанії було зібрано небувалий урожай винограду, і король наказав роздавати його просто так усім охочим у ніч наступу Нового року.
Далі, якщо вдалось вижити, всі вітають одне одного, обіймаються та цілуються. До речі, про поцілунки. Є ще одна іспанська новорічна традиція – така собі своєрідна любовна лотерея. У компанії молоді люди та дівчата тягнуть з мішечка папірця з ім’ям другої половинки на святковий період. Пара, утворена таким чином, повинна поводитися наче закохані голубки. Дуже часто після оттакої дивної театральної вистави грають справжні весілля.
Серед подарунків варто також згадати і про «cotillón». Як тільки годинник проб’є північ на міській площі, іспанці починають обмінюватись котильйонами – це така спеціальна сумочка, набита святковою атрибутикою – повітряними кулями, хлопавками, карнавальними масками, серпантином і конфетті. Причому дізнатися, що саме в сумочці можна тільки після першого удару годинника. Але, як Ви вже зрозуміли сюрпризу якогось там не буде.
Наряджаються іспанці дуже яскраво на святкування Нового року, чого варта традиція «червоних труселів». Мабуть, найоригінальніша і наймодніша іспанська традиція з усіх, що я знаю – треба одягти нову спідню білизну, шкарпетки, панчохи винятково червоного кольору для зустрічі Нового року. Іспанці вірять, що червоний приносить вдачу та відганяє злих духів.
Закінчується священний дванадцятиденний новорічний марафон – 6 січня Днем Волхвів, або Днем Чародіїв, або Днем Трьох Королів. Свято Королів починається 5 січня десь о четвертій вечора, коли корабель Мельхіора, Каспара і Бальтазара (імена тих самих королів, які символізують різні раси: негроїдну, європеоїдну та азіатську) причалює в Старому порту в Барселоні, де мер міста пригощає гостей хлібом і сіллю та вручає їм чарівний ключ, щоб в цю ніч вони могли увійти в кожен будинок та залишити подарунки тим, хто добре себе вів у минулому році. Діти чекаючи на Волхвів ставлять своє взуття на підвіконня, аби проходячи повз Королі побачили, що у цьому будинку живуть діти і обов’язково залишили там сувенірчик. До речі, в іспанців є і свій Дід Мороз – Papá Noel («Папа Ноель», або «Різдвяний татко»). Він трохи інакше виглядає, бо вдягнений у національний костюм і має при собі флягу з добрим іспанським вином, а подарунки дітям також залишає на балконі або підвіконні.
Ось якось так. Касатіки, з пройдешніми та прийдешніми святами! Кохайте один одного, цілуйтесь, обіймайтесь, вдягайте червоні труселя, ковтайте обережніше виноград та «каву», хапайте того Різдвяного татка за рога (чи за що там його хватають?) і витрясайте з нього подаруночки. Всіх бесо і абразо!
