Жінка на межі нервового зриву | 09.07.21
Чи бувало у вас таке, що ви подивились фільм, а потім ще тиждень перебуваєте під шаленим враженням? У мене так після кожної кінострічки Педро Альмодовара. Його роботи завжди на межі здорового глузду, вони дикі та зухвалі, однак напрочуд геніальні. Від них волосся стає дибки, перевертається уявлення про світ і твою роль у ньому, після них ти розумієш, що все, що ти бачив до цього – просто аматорське кіно. Під час мого навчання в Університеті нам казали, що без фільмів іспанського кінорежисера Альмодовара ми не пізнаємо Іспанію у повному обсязі, тож вони були обов’язковими для перегляду. Після того як їх подивилася я – стало зрозуміло, що їх треба зробити обов’язковими для всіх і кожного. Бо це, матері його ковінька, шедеврально!
Геній сучасності Педро Альмодовар відзняв більше 20 кінокартин, всі вони заслуговують найвищих нагород, які власне й отримали. Всі роботи – це відбиток особистої болі, унікального досвіду. Педро бачить красу там, де інші бачать потворність. Розказати про всі його шедеври в одному дописі не вийде, але я дам вам мій особистий рекомендасьйон – топ-5 кінострічок, які підірвуть вашу свідомість.
Моє знайомство з Альмодоваром почалось із кінокартини кінця 90-х «Все про мою матір»/«Todo sobre mi madre»). Скорботна мати, якій потрібно віддати органи сина для трансплантації, сестра-черниця, батько на ім’я Лола, трансгендери, повії та чарівне зцілення від СНІДу – тільки Педро так легко зміг поєднати все в одному творі. Режисер розповідає, прототипом тієї самої Лоли був трансвестит з Барселони. У нього була дружина, якій він не дозволяв носити бікіні, а сам ходив з грудьми завбільшки з візок і пропонував себе кожному зустрічному. Це прекрасний приклад мачізма: чогось ірраціонального, як і будь-яке велике явище, які турбують Педро – расизм, параноя та дурість. «Все про твою матір» – це хвацький гімн будь-якої «ненормальності» та бажанню кожного з нас бути коханими поза кліше і умовностей. Цю стрічку я раджу вам дивитись, тільки у тому випадку, якщо наступні декілька днів ви матиме час на те, щоб просто ходити перетравлювати її у своїй голові, на щось інше вас просто не вистачить.
Мій підлітковий краш Антоніо Бандерас став справжньою музою для Альмодовара. Шість спільних кіноробіт: від першої великої ролі Бандераса у кінематографі, де він грає молодого підкорювача биків у фільмі «Матадор»/«Matador» до кінострічки «Біль та слава»/«Dolor y gloria», фільму-заповіту маестро, у якому Антоніо зобразив прототип самого Альмодовара. Останній про старого, хворого, змученого режисера, за плечима якого вся кінематографічна спадщина Іспанії. Він розповідає історію свого життя, вивертає себе назовні та занурюється у найінтимніші та болючі спогади. Цю кінокартину називають кращим творінням режисера. Пропоную переконатися вам у цьому самостійно.
«Жінки на межі нервового зриву» /«Mujeres al borde de un ataque de nervios» (назва ідеально описує мій постійний стан) – саме ця картина зробила Альмодовара світовою зіркою. Незважаючи на те, що світ її побачив у далекому 1988 році, вона залишається і донині одним з найпотужніших його режисерських виходів. За сюжетом фільму головну героїню Пепе кидає коханець Іван, у спробах знайти його жінка зв’язується із божевільною колишньою свого коханого, його сином (якого, до речі, знову грає неперевершений Антоніо Бандерас), подругою, яку розшукує поліція за зв’язок із терористом та адвокатесою, яка допомагає у цій справі та яка … і є новою коханкою Івана. Основний меседж цього фільму від Педро– дати зрозуміти чоловікам, що вони рідко прислухаються до своїх жінок і натомість мають розсьорбувати наслідки неминучого вибуху емоцій, коли дамочкам вже зносить дах! (Невже я ще не переконала Вас у геніальності Педро?)
Ще один тандем іспанських талантів Альмодовара і Бандераса – «Шкіра, в якій я живу»/ «La piel que habito». Під кінець фільму у мене, у буквальному сенсі, стало волосся дибки та побігли мурашки по шкірі. Те, що це творіння Альмодовара не виникає жодних сумнівів ще з початку перегляду, талант Педро читається у кожному кадрі, але тут він постає у найцинічнішому своєму настрої. Він знову заставляє нас переглянути свої погляди на стійкість гендерних понять, але вже в іншій манері, схрещуючи психодетектив із ексцентричною комедією. У цій кінострічці є елементи містики, жахів, збоченого кохання, а також таємниця, яку ви точно не зможете розгадати самостійно, бо ви просто занадто нормальна людина, щоб таке передбачити. Це історія про пластичного хірурга, який втратив дружину у автокатастрофі і став одержимий ідеєю створення нової форми людської шкіри, стійкої до травм. Чи вийшло в нього – пропоную все ж переглянути у картині.
До речі, фото з ножем – стоп-кадр із фільму «Повернення», де грає ще одна муза Альмодовара – Пенелопа Круз. Я намагалась відтворити емоцію, але здається, тільки налякала своїх дітей. До речі, про цей шедевр, я вам також повідаю, але вже іншим разом. Мій наступний допис також буде присвячений цьому геніальному іспанському кінорежисеру. Я ще не до кінця Вас із ним познайомила. Повірте, ще є факти, які Вас здивують.
