На фасаді школи, де навчався захисник, відкрили меморіальну дошку. Сергій Фесенко з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно пішов на фронт. Боронив Україну на найгарячіших напрямках. У квітні 2022 року на Харківщині він прийняв свій останній бій. Родина тижнями власними силами розшукувала зниклого безвісти Сергія та згодом змогла гідно його поховати.
«Вони поклали своє життя для того, щоб ми могли жити, радіти, народжувати нове покоління і щоб у нас усе було добре», — каже донька загиблого захисника Катерина Фесенко.
У Дніпрі встановили меморіальну дошку на честь полеглого захисника України Сергія Фесенка.
Пам’ятний знак з’явився на фасаді його рідної школи, аби увічнити подвиг бійця та нагадувати новим поколінням про ціну свободи.
У перші дні повномасштабного вторгнення Сергій одразу пішов до військкомату. Однак через велику кількість добровольців потрапити до війська вдалося не відразу.
«Але він добивався, бо казав: “Я повинен боронити Україну, я хочу бути там”. І пішов боронити її 28 числа. 28 лютого його вже відправили військкоматом до частини, де вони проходили тренування. З 3 березня, мабуть, він вийшов на зв’язок і сказав мені: “Доця, не хвилюйся, все буде добре, Україна буде в нас”», — пригадує Катерина Фесенко.
Сергій став навідником мотопіхотного батальйону. Служив на Донеччині, Луганщині, Запоріжжі та найбільше — на Харківщині. Саме там він прийняв свій останній бій. У квітні 2022 року захисника оголосили зниклим безвісти. Разом із родиною донька намагалася розшукати батька.
«Моя тітка доїхала до Харківської області, туди, де, припустимо, загинув мій батько, і знайшла чоловіка. Показала йому фотографію батька. Він сказав, що дуже схожий військовий лежить у нього на ділянці, закопаний. Тобто він поховав його там. Тьотя домоглася, щоб військові забрали тіло мого батька. Вони його забрали, після цього проводилася експертиза. І коли експертиза вже закінчилася, підтвердилося, що це саме мій батько. І тоді ми вже його поховали», — розповідає донька загиблого захисника.
У Сергія Фесенка залишилося троє дітей, які завжди пам’ятатимуть батька як мужнього та сильного Героя. Пам’ятні дошки, які встановлюють у Дніпрі, — це ще одне нагадування про подвиг земляків, які віддають найцінніше заради майбутнього України.
«Ми не просто вшановуємо їхню пам’ять — ми показуємо молодому поколінню, юним дніпрянам і дніпрянкам, які навчаються в цих ліцеях, приклад патріотизму та жертовності. І, власне кажучи, показуємо їм, кому саме вони завдячують своїм майбутнім, завдяки кому мають можливість навчатися», — зазначає заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.
Історію полеглих бійців місто зберігає і на меморіальній платформі «Війна». Тут — сотні імен дніпрян, чиє життя обірвалося через російську агресію.
Читайте також: Поручні, пандуси та допоміжні конструкції: у Дніпрі продовжують облаштовувати безбар’єрний доступ до будинків