Чоловік з перших днів повномасштабної війни приєднався до територіальної оборони. Разом із побратимами тримав оборону та відбивав атаки ворога на Донеччині. За мужність і відданість Україні воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У рідному ліцеї №134 відкрили меморіальну дошку як символ пам’яті про захисника. Рідні кажуть — це нагадування про ціну свободи та силу його вчинку.
«Для мене це дуже важливо — щоб про тата всі пам’ятали. Щоб усі бачили, хто захищав нашу Україну і хто віддав за це своє життя», — каже донька загиблого Героя Катерина Пархоменко.
«Я дуже пишаюся своїм братом, бо він завжди був за нас, а ми були за нього», — говорить сестра загиблого Героя Ірина Пархоменко.
У Дніпрі на фасаді ліцею №134 відкрили меморіальну дошку на честь загиблого Захисника України Павла Пархоменка. Саме тут навчався воїн, який у 2022 році добровільно став на захист країни.
«Паша був старший за нас на три роки. Він завжди брав нас із собою, ми подорожували з його друзями. Ми були такі бойові дівчата», — згадує Ірина.
До повномасштабної війни Павло працював водієм та менеджером із продажу, виховував доньку. Та з перших днів вторгнення вирішив долучитися до тероборони.
«Одного дня він прийшов додому і сказав: “Збираю речі, йду воювати”. Спочатку я його відмовляла, але він відповів: “Я хочу для тебе майбутнє”», — розповідає Катерина Пархоменко.
«Паша сказав: “Я йду записуватися до тероборони”. Я відповіла: “Я з тобою”. А він: “Ти що, дівчата не йдуть воювати”», — додає Ірина.
У серпні 2022 року поблизу Володимирівки Павло разом із побратимами тримав оборону та відбивав атаки ворога. Завдяки мужності бійців вдалося зупинити наступ противника. 20 серпня захисник загинув від поранень після ворожого артобстрілу. Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
«Коли ми говоримо про пам’ять, передусім це пам’ять про конкретні вчинки наших героїв. Павло — це той хлопець, завдяки якому встояла наша оборона», — зазначив заступник міського голови Дніпра з питань інформаційної діяльності Андрій Денисенко.
Рідні кажуть: такі меморіальні дошки — це нагадування про ціну свободи та людей, які віддали за Україну власне життя.
«Ми дуже чекали на цю табличку. Я робила все, щоб вшанувати пам’ять свого брата», — говорить Ірина Пархоменко.
Відтепер ім’я Павла Пархоменка назавжди закарбоване на стінах рідного ліцею. А його сестра нині продовжує справу брата — служить у лавах українського війська та мріє потрапити до 128-ї бригади «Дике поле», де воював Павло.
Читайте також: На Дніпропетровщині оголосили надзвичайний рівень пожежної небезпеки