Від солдата до комбата «Скелі». На його рахунку складні розвідувальні виходи, зухвалі штурмові операції, знищена ворожа техніка та врятовані життя побратимів. «Боєць» удостоєний найвищої державної нагороди — ордена «Золота Зірка» із присвоєнням звання Герой України.
До війська він потрапив у 2019-му році — прийшов на строкову службу.
«Спочатку був у полку зв’язку, потім на деякий час потрапив у 17 танковий, у Кривий Ріг. Після цього — в 133-й окремий батальйон охорони та забезпечення. І звідти мене вже забрав до себе помічники командир полку «Скеля» Юрій Васильович», — розповідає Олександр Шпак.
І після цього вже розпочався його шлях безпосередньо в славнозвісному полку «Скеля». Зізнається, що було страшно.
«Не боїться тільки дурень. Я вам скажу, що деякий час, поки не отримав перше поранення, навіть дивився, де там міни прилітали. Було цікаво розриви, все це. А потім уже, а потім вже інстинкт самозбереження спрацьовував».
Були чотири: ноги, руки, тулуп. за свій час на, так скажемо, не саме на посаді командира батальйону, але з
За свій час займався і евакуацією побратимів, і техніки, проводили штурмові операції, розбиття колон техніки. Працювали в групі з командиром полку. Потім було безліч-безліч всяких евакуацій. Було дуже багато планування операцій, відбиття населених пунктів.
«Були моменти, коли нас відправили мінувати дорогу, темками закидувати. Ми туда пішли, а противник, як виявилося, сидів уже зліва, справа. Тобто ми зайшли прямо в центр, і на нас поїхав танк. Ну, перед нами хлопці замінували, і танк, слава Богу, підірвався тоді. Але якщо б колона проїхала, то тоді б ми уже залишилися там назавжди», — пригадує «Боєць».
Він каже, що єдиний сильний ворог, якого зустрічав, це був Вагнер у Бахмуті. Це єдині сильні, хто огризався.
«З ними, дійсно, було цікаво воювати. А зараз, зараз не ті воїни»…
Докладніше — дивіться в ексклюзивному інтерв’ю.
Читайте також: росія змінює тактику застосування «Шахедів»: перехід до реактивних дронів і вибіркових ударів замість масованих атак