Чому президент України Володимир Зеленський не попередив українців про напад росії? Про події в Україні говорили у програмі «Твій вечір» на каналі ДніпроTV.
За даними Генерального штабу, загальні бойові втрати російських окупантів з 24.02 до 17.08 орієнтовно склали:
- особового складу близько – 44100 (+200) осіб ліквідовано,
- танків – 1886 (+6) од,
- бойових броньованих машин ‒ 4162 (+10) од,
- артилерійських систем – 993 (+4) од,
- РСЗВ – 263 (+0) од,
- засобів ППО – 136 (+0) од,
- літаків – 233 (+0) од,
- гелікоптерів – 196 (+0) од,
- БПЛА оперативно-тактичного рівня – 792 (+2),
- крилатих ракет – 190 (+0),
- кораблів /катерів – 15 (+0) од,
- автомобільної техніки та автоцистерн – 3054 (+5) од,
- спеціальної техніки – 93 (+1). (01:28 –01:40)
Вранці 17 серпня у тимчасово окупованій Новій Каховці пролунали нові вибухи. Про це повідомляють Управління стратегічних комунікацій ЗСУ та Держприкордонслужба. За даними ДПСУ, ліквідовано щонайменше 12 російських військових. (01:40–02:10)
Також 17 серпня в центрі Мелітополя, поблизу штабу окупантів, пролунав вибух. Про це інформує в телеграмі міський голова Мелітополя Іван Федоров. “Сильный вибух пролунав біля лігва ворога в центрі Мелітополя. Тут, нагадаю, розміщена одна з комендатур окупантів. Чекаємо на подробиці щодо втрат серед рашистів”,- написав Федоров. (02:10–02:20)
Неспокійна ніч на 17 серпня була на Дніпропетровщині.
«Російська армія обстріляла два райони області – Нікопольський та Криворізький. Нікопольський атакували тричі за ніч. По нічному Нікополю ворог зробив 8 пострілів зі ствольної артилерії. У місті понівечені 6 приватних будинків, автівки та газогін. Люди неушкоджені. По Червоногригорівській громаді росіяни скерували 40 снарядів з «Градів». Пошкоджене місцеве підприємство та лінія електропередач. Російські снаряди поцілили й у недавно відремонтовану Нікопольську трасу – там утворилися вирви. Минулося без загиблих та поранених. По Криворізькому району ворог стріляв з «Ураганів». Під удар потрапила Широківська громада. Без постраждалих та руйнувань», – повідомив голова Дніпропетровської ОВА Валентин Резніченко. (03:09–03:50)
Як повідомив начальник Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко, в нічь на 17 серпня були обстріляні прикордонні території Широківської громади. «На щастя, ніхто не постраждав. І руйнувань житлових будинків немає. Це прикордонні території громади. Незначні обстріли, але все ж таки були. Ніч пройшли, можна так би мовити, майже спокійно. Решта території нашого району – все спокійно. Без надзвичайних ситуацій. Якщо брати сьогоднішню ніч. Але ж обстріли кожного дня на різні громади проходять і не зупиняються. Є наслідки обстрілів Зеленодольської громади – там населений пункт Велика Костромка і Мар’янське. Там перебито газопостачання. Наразі воно ще не відновлено. Тому що такі значні обстріли і велика протяжність газопроводу перебита. Наразі наші працівники газового господарства намагаються ліквідувати наслідки. Найближчим часом воно відновиться. А електропостачання відновлено на всій території. В принципі вся територія Криворізького району – світло, газ, вода є, окрім Мар’янське та Велика Костромка без газопостачання», – повідомив Євген Ситниченко.
Ніч на 17 серпня у Зеленодольській та Апостолівській громадах була спокійною.
«Була тільки обстріляна прикордонна територія Широківської громади. Решта території – спокійно. Без обстрілів. Вони чергують, громади. Поочередно вибирають, незрозумілим якимсь чином, але то одну, то другу, то іншу… То Апостолово, то Зеленодольськ, то Широківська, то Карпівська громада…Намагаються тримати таким чином всіх під гнітом. Стріляють вночі – з 12-ї до 4-ї ранку, коли люди всі міцно сплять. Намагаються таким чином тиснути на нас. Здійснюють терор. Це справжні терористи і нелюди. Характер і частота обстрілів не змінюється. Вони повністю хаотичні і незрозумілі. Вони обстрілюють населені пункти. Невеликі села, де немає ніякої військової техніки, немає великих будівель, баз, де нібито можна було б переховуватися, якби їм хотілося. Просто цивільні села, невеликі села, житлові будинки, де проживають прості люди. І ведуться обстріли по вулицям, по будинкам. От Велика Костромка. Там вже майже жодного будинку вже немає, якій не був би частково зруйнований або обстріляний, зруйнований. Так само і Мар’янський населений пункт вони обстрілюють хаотично то зі ствольної артилерії, то РСЗО «Ураган», «Смерч». Повністю терористичні акти здійснюються на нашій території», – заявив начальник Криворізької районної військової адміністрації.
Там, де українські захисники стоять на території Херсонської області, ні на метр ворог не підійшов до Криворізького району. «Збройні сили дуже добре відбивають ці всі їхні спроби. Марні спроби. Тому що територія Криворізького району і саме місто дуже добре укріплено. Не одна лінія оборони в нас вже збудована і дуже добре фортифікована. Так що місто і район вони не візьмуть ніяким чином», – заявив Ситниченко. (03:50 –09:10)
російські окупанти вночі проти 17 серпня запустили ракети по Одеській області. Атаку ворог здійснив з літаків стратегічної авіації ракетами Х-22. Було влучено в одну з прибережних баз відпочинку. Внаслідок влучання спалахнула пожежа на площі близько 600 квадратних метрів. Руйнувань зазнала не лише база відпочинку, а й кілька приватних будинків. (10:11–10:37)
Як розповіла начальниця Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони України «Південь» Наталія Гуменюк, через обстріли 4 людини звернулися по медичну допомогу.
«Важких, на щастя, немає. Але все ж таки ще раз ворог нагадав про те, що прибережна зона наразі не є курортною зоною, а є зоною небезпеки. Є зоною бойових дій. Тому що влучання у прибережну базу відпочинку і будинки, які розташовані у садовому товаристві, – це все ж таки саме на березі моря. Такі руйнування і площа пожежі у 600 квадратних метрів – це дуже суттєво», – заявила Наталія Гуменюк.
У ніч проти 17 серпня обстріляли Миколаїв ракетами типу С-300. Влучили по Чорноморському національному університету ім. Петра Могили та підприємству. Пошкоджені приватні будинки.
«На жаль, також є інформація про постраждалих. Їх кількість уточнюється. Є вражаючі відео того, що сталося з будівлею. Справа в тому, що ворог знов застосовує системи зенітно-ракетні С-300, які нетипові для використання по наземним цілям. Вони, як правило, мають підвищену руйнівну дію. І розриваючись біля будівлі, дуже великі ушкодження наносять, оскільки мають дуже потужну розривну силу, яка спрямована на знищення повітряних цілей», – повідомила Гуменюк.
Інформація щодо того, що рашисти полишають правий берег Дніпра і перебираються на лівий — підтвердили в ОК «Південь».
«Наш вогневий контроль над транспортно-логістичними артеріями, зокрема над мостами, які з’єднують обидва береги Дніпра, дав свої результати. Мости дуже суттєво уражені і не придатні для використання – переміщення важкої техніки. Часом ще, ризикуючи життям, вони намагаються проїжджати – легкові автомобілі з тими, хто намагається евакуюватися. Це керівний склад ворожого війська намагається евакуюватися на лівий берег, щоб не опинитися затиснутим на правому березі між силами оборони України і безвихіддю, тому що мости не дають змоги евакуюватися», – розповіла Наталія Гуменюк.
Вороже військо деморалізовано. Вони розгублені і озлоблені. «Намагаються вишукати спосіб і собі евакуюватися якомога скоріше», – розповіла начальниця Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони України «Південь» Наталія Гуменюк. (10:37 –18:11)
Збройні cили України наразі не потребують збільшення загальної кількості особового складу. До лав ЗСУ на сьогоднішній день в основному мобілізують конкретних фахівців – операторів безпілотників, зв’язківців, артилеристів, ІТ-шників. Про це міністр оборони Олексій Резніков розповів в інтерв’ю «Голосу Америки».
Крім того, Резніков після розмови з головою Міноборони США Ллойдом Остіном анонсував нову безпекову допомогу від Сполучених Штатів. “Ми обговорили поточну безпекову ситуацію, нові потреби на полі бою та шляхи посилення можливостей армії України. Незабаром надійде більше безпекової допомоги США”, – зазначив Резніков.
Міністр оборони додав, що Україна зобов’язалася не використовувати західну зброю на території росії, але обмежень щодо ударів по військових об’єктах рф в окупованому Криму партнери не накладали.
«У нас є домовленості зі Сполученими Штатами, що ми не будемо використовувати зброю, надану нам Сполученими Штатами і партнерами, по території російської федерації. Але якщо ми сьогодні говоримо про деокупацію тимчасово окупованих територій України, де знаходиться ворог, то, відповідно, у нас таких обмежень нема», – заявив Резніков.
На цьому фоні логічним продовженням є заява радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка. Він заявив, що Україна може розглядати кримський міст, який сполучає окупований півострів із материковою частиною росії, як законну військову ціль.
16 серпня Володимир Зеленський дав інтерв’ю виданню The Washington Post. Однією з головних тем було вторгнення росії і початок повномасштабної війни з Україною. В цьому інтерв’ю Зеленський зізнався, що знав про ймовірне вторгнення.
«Якби ми повідомили про це – а цього хотіли деякі люди, яких я не називатиму, – то я б із жовтня минулого року втрачав 7 мільярдів доларів на місяць, а в той момент, коли росіяни напали, вони б нас окупували за три дні. Я не кажу чия це була ідея, але загалом наше внутрішнє відчуття було правильним: якщо ми посіємо хаос серед людей перед вторгненням, росіяни нас зжеруть. Тому що під час хаосу люди тікають з країни», – зазначив Зеленський. (22:14–27:26)
Чому не можна було казати про початок війни заздалегідь? На це питання відповів Тарас Загородній, політтехнолог: «Тут дуже багатогранне питання. Воно має багато аспектів. Перше: в дійсності помилки власної команди щодо підготовки до війни з самого початку були. Все ж таки оборонне замовлення було провалено. Не було підготовлено ті самі ракети “Вільхи”, “Громи” і так далі, які вже знаходилися в серійному виробництві. Це допомогло б відбити будь-яку агресію. Але вже в середині минулого року все ж таки виправлення кадрових помилок вже було зроблено президентом, і, наприклад, був призначений пан Залужний. Він був начальником генерального штабу призначений, і питань до його кваліфікації зовсім немає. І минулого року був призначений більш-менш зрозумілий міністр оборони — пан Рєзніков. Тому що два попередніх, м’яко кажучи, не викликали ніякої довіри. Це раз. Далі. Стосовно підготовки і реакції на підготовку: на жаль, урядова команда не перерозподіляла кошти на оборону. Більше будувалося інше. Але коли доходить до питання “от нас попереджали американці і всі інші, а наша влада не відреагувала”, ті, хто критикує, вони забувають, в якому контексті це відбувалося. Нас попереджали, але ж я пам’ятаю з яким контекстом: нас змушували підписувати Мінськ-2. Це в першу чергу робили німці та французи, і м’яко до того ж підштовхувала адміністрація Байдена. Пан Блінкен – це в відкритому доступі є – скрізь в першому абзаці своїх виступів завжди згадував мінські домовленості. Я по пам’яті цитую: «Вирішенням конфлікту є імплементація домовленостей». Далі питання: а що от в прямому вигляді треба було робити? Рити траншеї на кордоні, евакуювати людей і так далі. Можливо, потрібно було. Можливо. Але теж є одне але: був такий пан Саакашвілі, який воював вже проти росії. Так? росія використала підготовку пана Саакашвілі в якості приводу для початку агресивних дій. І росія відразу завела пана Саакашвілі в зону неоднозначності. Тобто і ті, і ті винуваті. Прибігли потім європейці – там пан Саркозі бігав, Меркель, які по факту легалізували анексію його грузинських територій. Тобто така само ситуація могла бути у нас. Якщо відкрито демонструвалася підготовка до війни, я впевнений, якщо б фінансувалося ракетне озброєння, таких жертв не було б. Наприклад, питання бомбардування мінських аеродромів чи білоруських взагалі не стояло б. Або знищення складів на території ОРДЛО, або знищення складів на території Криму. Вже була прогалина в цьому. Але дивиться які ризики були б, в якому стані ми опинилися: росія могла б інтерпретувати це в якості підготовки нападу на неї і одразу б включила всю свою агентуру на Заході. Прибігла б потаскана проститутка — пан Шрьодер, який би говорив, що Україна теж в цьому винувата – це ж проекція буде Грузії. Прибігла б ця повія, яка хоче бути схожою на пана Шрьодера — пан Шольц. Вони б говорили, що не все так однозначно. До чого б це привело? Озброєння нам не надали, тим більш, що МО попросило озброєння у американців, як тільки повідомили, що будуть нападати. Там і “Хаймарси” були, і додаткові речі – все це було. Більш того, навіть після початку війни, коли вже нищилися українські міста, знищувалось цивільне населення, Захід особливо не реагував. Я вже не кажу про ту досить каламутну історію, коли від нас втекли посольства. Я скажу коли була поворотна точка, коли вони вже не змогли не підтримувати Україну: поворотною точкою була Буча. Коли б росіяни були там більше часу, прибралися – не було б там таких свідчень катувань, згвалтувань, вибачте будь ласка, нам європейці нічого б досі не надавали, крім співчуття. Чому? Тому, що головний принцип міжнародного права – це щоб тебе не запідозрили, що ти є агресором. Не дай боже тебе в цьому запідозрять, тебе будуть нищити, в тому числі. А в цій ситуації росія би виграла. Враховуючи їхні ресурси, враховуючи їхні пропагандистські ресурси і так далі. Тобто ситуація не така прямолінійна, як нам хочуть зараз розказати». (27:26 –40:03)
Цікаво, що плани щодо захоплення Києва розкриті розвідкою США. В першому після нападу інтерв’ю, після вторгнення, Президент Зеленський висловився. Він закликав залишаться вдома, не панікувати, і запевнив, що армія працює. Висновки робіть самі.
Чи була наша країна готова до війни, розбирався політтехнолог Сергій Гайдай: «Тут питання не чи мала би попередити, а питання, чи достатньо вона готувалася до цієї війни. Тому що я ще можу зрозуміти, що влада не може втекти, щоб не було паніки, маючи всю інформацію, яка їм відома. Але ж будемо чесними: питання ж не в тому. Питання в тому, чи підготувалася влада таким чином, щоб бути максимально готовою до вторгнення. У мене є особисто почуття, як у киянина, як у людини, яка особисто бачила початок війни, влада належним чином всі ці роки не готувалася. Причому це питання не до Зеленського тільки. Тому що готуватися до війни треба було ще з 2014 року. І тут багато питань. Особисто в мене питання до проєкту “Стіна”, якщо ви пам’ятаєте. Я був тією людиною, яка була присутня, коли ця ідея виникла в штабі “Народного фронту”. Я особисто, як політтехнолог, намагався завадити: стіну будувати дійсно не треба було. Треба було будувати укріпрайони так звані, і треба було зовсім по-іншому розташовувати війська, тому що, якщо чесно, то подивіться: укріпрайон таки був збудований за ці роки. Але він по лінії зіткнення з ОРДЛО, а його треба було продовжувати будувати по кордону з росією і білоруссю. І це мали робити і Порошенко, і Яценюк, і Зеленський. Вони цього не робили. І я не дуже розумію, що таке економити мільярди грошей. Я цей аргумент не сприймаю. Тобто перше питання: треба було готуватися. І я думаю, жодна з влад такої війни не очікувала, і в зв’язку з цим ми маємо величезні проблеми як біля Херсонщини, так мали і біля Києва. А друге: чи треба повідомляти населенню? Я вважаю – треба. Якщо ти поважаєш своє населення, якщо ти вважаєш, що тебе обрали і тебе найняли на роботу, а не Бог тебе призначив, то ти повинен перед своїми роботодавцями як мінімум не приховувати ту інформацію, яка важлива для них. А інформація про війну важлива. Інша справа, ти так їм був це повідомляти, щоб було мінімум паніки, щоб все було організоване, щоб населення було підготовлено, щоб були чіткі інструкції. Я помилявся, як експерт, чи буде повномасштабне вторгнення. Але влада не може помилятися чи не помилятися. Вона повинна знати, і вона знала. Як мінімум інформація про можливе вторгнення була за півроку. Це величезний термін, за який можна було робити інші справи. І в питанні, чи правильно діє президент, мене, як громадянина, хвилює інше: під час війни дуже важливо довіряти своїй владі, і Україна не та країна і українці не ті люди, які будуть довіряти владі сліпо, як в росії. Тому ми відрізняємося. Ми можемо дозволити під час війни задавати владі незручні питання. І я не бачив жодного президента, який би сказав: я помилявся. Коли президент говорить: «Я все робив правильно», — хоча ж очевидно, що помилявся — тут виникає недовіра. Це значно гірше, чим знати, що на початку війни президент помилявся». (40:03–46:02)
Найстрашніше при початку війни була ситуація в Маріуполі. Люди не мали змоги виїхати звідти. Вони стали заручниками. Багато днів без їжі, води, світла. Микола Осиченко, президент Маріупольського телебачення, волонтер, громадський діяч розповів, як розгорталися події: «Я вважаю, якщо б знали заздалегідь, то може вдалося б врятувати місто. Якщо б вдалося врятувати місто, вдалося б врятувати десятки тисяч загиблих. Але це не лише питання знали ми чи не знали про початок повномасштабної війни. Давайте скажем честно: до 24 числа усі в новинах читали, слухали, що щось має бути точно. Але ніхто не хотів цьому вірити. Я залишався в Маріуполі і після початку, я до кінця не вірив, що може бути настільки жорстко, настільки дико все. Я скажу, на свій сором, я намагався заспокоювати людей, щоб вони не піддавалися паніці. Я намагався донести, що зараз як ніколи важливо допомагати один одному. І коли бомбили селищі під Маріуполем — Сартане, біженців розселили в місті — всі до останнього думали, що центр бомбити не будуть. І ось я закликав везти цим біженцям їжу, речі, бо люди не мали нічого. Потім ми стали такими ж біженцями. У людей більше питань не до центральної влади, а до місцевої. Тому що не було закликів до евакуації, не було підготовлених сховищ у місті, окрім сховищ металургійних комбінатів. Тобто найкращі укриття — це були комбінат Ілліча та Азовсталь. Тобто це були укриття, які вісім років готувалися, що в них житимуть люди. Зрозуміло, що бізнес хотів убезпечити своїх співробітників, але убезпечили багато тисяч мешканців нашого міста. І жодна людина не загинула, перебуваючи в укритті. Зрозуміло, ніхто не чекав на напад із заходу. Це було тяжко для захисників нашого міста. Але якби світова спільнота знайшла сили і на початку березня закрила небо над нашою країною, нічого б не було. Ми бачимо, що до цього дня небо не закрите. Тобто звинувачувати центральну владу, що ми чогось не зробили, при цьому сором’язливо заплющувати очі на те, що світова спільнота не хоче відкрито вступати в конфронтацію з росією – їм набагато зручніше мати війну тут. Це дуже погано, лицемірно та цинічно. Якби закрили небо, то понад сто тисяч загиблих у Маріуполі було б живі. Чому сто тисяч? Тому що за даними Іллічівського моргу, станом на кілька днів тому було задокументовано загиблих у Маріуполі 87 тисяч. Є ще база даних щодо непізнаних. Невідомі тіла мирних жителів перекопують у братських могилах. Станом на сьогодні таких людей було 26 тисяч 750 осіб. База даних щодо цих людей знаходиться у Новоазовській прокуратурі. А може бути ще, бо крім Іллічівського моргу є ще інші. Ми отримуємо жахливі цифри, але ж це не все. Ексгумація тіл до могилки у дворах – вона ж ще не закінчилася. Ексгумація тіл під завалами будівель ще не закінчилась. Багато людей, від яких не залишилося нічого. Цифри Маріуполя жахливі. Мінімізувати жертви можна було на кожному етапі, починаючи від місцевої влади, продовжуючи центральною і найважливішою – це ось ця світова спільнота, яка постійно висловлює занепокоєння. Але це занепокоєння вже не допоможе ні загиблим, ні їхнім родичам». (46:02–53:48)
Якими перші дні війни запам’ятали на Київщині говорить Олександр Кондратенко, політтехнолог, боєць спецпідрозділу «Хорт»: «Зустрів як більшість громадян: 24 числа мої близькі сказали, що почалася війна. 25 я вже був в військоматі. На місці урядовців, гроші вкладав би не в “Велике будівництво”. Ти знаєш що буде, но протягом двох місяців гроші вкладаєш в дороги. Логіки я в цьому взагалі не бачу. Ці кошти мали бути перенаправлені на оборону. Другий момент: чому не були попереджені ТрО? Чому на місцевому рівні не були попереджені люди? Що можна було змінити до того, як рф вторглася в нашу країну? Ви розумієте, що у кожної громади є люди, є екскаватори, є велика кількість тих, хто в 2015 році воював. Всіх тих людей готувати необхідно було. І не було б ніякої паніки». (53:48–01:04:11)
Чорний бізнес по виїзду з країни – хвороба воєнного часу. Ці потоки осідлали славнозвісні дніпровські бізнесмени “Умка” Олійник та Петровський “Нарік”. Головний тут – Петровський, який очолив ринок нелегальних перевезень. Часто вони кидають втікачів на гроші та погрожують, що дадуть знать про них в військкомати. Журналіст Юрій Бутусов розповідає, що Умка і Нарік абсолютно спокійно працюють, ніхто їм не заважає, навпаки, Нарік демонструє, що він посилюється у владі, і ми знаємо, що співробітник його благодійного фонду разом з Арахамією, головою фракції “Слуга народу”, постійно їздить до президента, в Офісі Президента буває. В Дніпрі спіймали молодиків призовного віку, автівки яких були нашпиговані зброєю. За словами Наталії Ешонкулової, громадської активістки, це були люди з орбіти Петровського. (01:04:11–01:19:16)
Політолог Олексій Якубін обговорює тему втікачів: «Я думаю, що бізнес на втікачах має локальне коріння, але я не виключаю певні схеми, які пов’язані з прикордонниками. І так далі. Так що цей стихійний процес набуває більш централізованого вигляду. Це явище можна задушити, якщо просто прибрати його причину. Якщо чесно, з приводу заборони на виїзд чоловіків в нас є певна дискусія. Вони була і у владі. Але ж служба в ЗСУ не має бути покаранням. Це почесно. І туди мають йти мотивовані люди. Міністр оборони пан Резніков нещодавно говорив, що українська армія, вона є забезпечена. А є студенти закордонних вишів. Є чоловіки, які роблять за кордоном і переводять сюди кошти. Про це треба думати, бо якщо в країні немає роботи, то певні чоловіки могли б робити за кордоном. А заборони провокують людей шукати обхідні шляхи і це породжує тіньовий ринок. Тут низка політико-філософських питань, які виникають. Поява петицій проти заборони на виїзд мають свій вплив на владу, що ми бачимо по студентах. І якщо керівництво говорить, що достатньо армія укомплектована, чи є зміст в забороні на виїзд чоловіків?” (01:19:16–01:20:04)
Далі Сергій Чернявский з оглядом світових ЗМІ.
І наостанок новини з Казахстану: вони вирішили створити війська тероборони, переймаючи досвід українців. Роблять казахи це у відповідь на воєнні навчання росіян у своїх кордонів.
