«Я – наполовину росіянин, наполовину єврей. Але я – українець!»
Дмитро Мосін із Харкова. Його родина до останнього не хотіла покидати рідне гніздечко, але коли обстріли перестали вщухати, а російські літаки все частіше курсували повз вікна його квартири на 16 поверсі, стало зрозуміло, що треба рятуватися.
Дивом дісталися Дніпра. І тут у Дмитра з’явилася нова місія. Він став відрадою для дітей-переселенців, бо за професією чоловік – фокусник. І тепер він дарує малечі посмішку, яку у них відібрала війна.
