«З нами мала їхати дівчина, але таксі разом з нею привалило уламком стіни – вона не доїхала до евакуаційної маршрутки»
Любов Пікалова не хотіла покидати рідний Харків навіть тоді, коли почали падати від ворожих снарядів будинки, і тоді, коли стали обстрілювати черги за продуктами. Жінка допомагала стареньким, піклувалася про своїх чотирьох котів. Та найбільше боліло серце за доньку. Саме вона і змусила її поїхати з міста — так пані Любов опинилася у Дніпрі. Тут вона вирішила стати волонтером у центрі і допомагати людям, які, як і вона, тікають від війни.
