fbpx
Зараз в ефірі: Дніпро Вечірній
Наживо

П’ятниця, 29 Березня, 2024, 17:46:59

weather-icon
˚C

Рукоділля. В’язання | 18.06.21

Моя історія з в’язанням схожа на підкорення крутої вершини. Я дуже довго збиралась з силами, аби спробувати себе у цьому. І далося мені не дуже. Проте просто вирішити що «це – не моє» я не могла, тому пробувала знову і знову, під чітким керівництвом мами мені навіть вдалося зв’язати свій перший виріб. Це була шапка на подарунок з вухами і бубоном. Напевно, вона ще якийсь час снилася мені в жахіттях, адже доробляти її, як і будь-який подарунок, довелося в останній момент.  Тож, цього разу не зможу розказати якихось великих професійний таємниць, а просто поділюся своїм досвідом, якого, насправді, не так вже й багато. Але раптом комусь згодиться.

Перше, про що хочеться сказати, обов’язково треба розібратися з пряжею. Як би це не булло дивно, але зрозуміти скільки тобі треба клубків ниток, чомусь важче, ніж визначитися скільки тканини купити на пошив одягу. Бо тканина має чітку ширину і довжину, в які повинні вписатися усі деталі. З в’язанням складніше, адже кількість необхідного матеріалу залежить не тільки від розміру виробу, а й від виду візерунку. Буде то звичайне полотно, «косичка» чи, наприклад, сітка, буде потрібна різна кількість ниток. Якщо в’язати за схемою з журналу, книги чи інтернету, то скоріш за все кількість буде вказана. Але, наприклад, в моєму випадку це була шапка з серіалу, тож ніякої схеми знайти не вдалося. Тому ниток я купила «на око» і «щоб точно вистачило», тепер маю три мотки ниток, які нікуди подіти. Але краще так, ніж їх би не вистачило. Адже іноді знайти таку саму пряжу, як купили спочатку не так вже й просто. Тому варто заздалегідь прорахувати скільки ниток Вам треба.

Ще одним цікавим моментом для мене став вибір між гачком та спицями. Адже результат, якого можна ними досягти – зовсім  різний. Проте спочатку я взагалі цього не знала, тому не одразу зрозуміла у чому відмінність. Гачок дозволяє створювати складні, витончені візерунки та використовувати навіть дуже тонку пряжу. Тоді як спиці більше підходять для в’язання великих полотен з більш товстої пряжі. У мене були товсті нитки та абсолютний нуль вміння в’язати, тож я обрала спиці. Вони бувають різної товщини. Аби визначитись які саме потрібно брати, краще звернутись до книжок або інтернету.

Про сам процес в’язання можу сказати, що це не дуже складно, проте треба бути уважним та готовим до монотонної діяльності. Я, наприклад, через неуважність та мали досвід, декілька разів пропускала петлі. Іноді це можна було виправити за допомогою гачка, в інших випадках доводилось перев’язувати декілька рядків. З розповідей знайомих, які в’яжуть вже тривалий час, якщо звикнути до цієї справи, то можна робити все абсолютно «на автоматі» і не помилятись. Скільки здобувається така навичка – питання відкрите. Хтось звик за місяць, комусь знадобилось більше року.

У підсумку, зі сторонньою допомогою, але шапку я таки зробила. Навіть встигла вчасно. Отримувач подарунку із задоволенням носить її щозими. Ледь вдалося вкрасти її, щоб зробити фото. Як на мене, важливим є те, що в’язані вироби завжди наповнені кропіткою працею, тому відчувається, що він зроблений від душі. Комусь може здатися, що така ідея вже застаріла. Але якщо прикласти максимум зусиль і використовувати хороші матеріали, то виріб за якістю не поступатиметься магазинному .а може ще й краще буде. Тож, вважаю, що такий виріб є варіантом дуже душевного подарунку.