Рукоділля. Петчворк | 08.06.21
Петчворк – проста й цікава техніка. Десь ще років 10-15 тому про неї мало було чутно, проте вона дуже швидко набрала популярність по всьому світу. Петчворк – це пошиття виробів із шматочків тканини. Колись це було народне мистецтво, яке зустрічалось, напевно, всюди, де була тканина. Саме тому навіть складно визначити історичні витоки цієї давньої справи. Пошиття виробів із клаптиків тканини виникло, ймовірно, через економію. Адже пошити будь що із залишків старого матеріалу значно дешевше, ніж купувати великий шмат нового.
У цій техніці можна виконувати декоративні вироби, аксесуари та навіть одяг. Дуже популярними довгий час залишалися ковдри зшиті у такий спосіб. І якщо хтось може подумати, що такі вироби виглядають дешево, то хочу зазначити, що деякі відомі дизайнери, наприклад, Yves Saint Laurent, Tom Ford та Givenchy використовують печворк у своїх колекціях. На сьогоднішній день петчворк – повноцінний вид декоративно-ужиткового мистецтва.
Для створення виробів у цьому стилі не обов’язково мати швейну машинку, деталі можна з’єднувати вручну, або навіть використати спеціальний клей для тканин. Шматочки, з яких складається полотно, можуть бути як однакової форми(квадрати, трикутники, смужки, шестикутники, тощо), так і різні. Ще є варіант з викладенням із залишків візерунку або окремої композиції, проте це вже більш наближено до мозаїки.
У чому переваги такої техніки? По-перше, це економія, як я вже писала вище. По-друге, це легкий спосіб створити неповторний виріб із шматочків різних тканин. А також це допомагає берегти навколишнє середовище, адже старі речі можна не просто викинути, а пустити на клаптики для печворку.
Коли я вперше почула про печворк та дізналась, що це таке, техніка неймовірно мене захопила. Я пошила десятки різних дрібних виробів від кухонних прихваток до невеличкої ковдри. З часом інтерес відчутно зменшився, адже робота в цій техніці достатньо кропітка та довга. Проте за цей час встигла зробити для себе декілька висновків, якими хочу поділитися з Вами.
При роботі в цій техніці треба обов’язково враховувати особливості тканин, з якими Ви працюєте. Клаптики краще обирати з тканин, які мають схожі експлуатаційні властивості. Адже під час використання та прання виробів вони можуть викривитися, розтягнутися або якось інакше деформуватися. Звісно, якщо Ваша авторська задумка складається у поєднанні різних фактур і текстур, то це можна виконати, але тоді виріб треба по особливому носити і прати.
Також важливим є врахування візерунку та кольору клаптиків. Адже не всі кольори в поєднанні є гармонійними. А, наприклад, в одязі, колір може мати ще й вплив на візуальне сприйняття фігури людини та крою.
І головне, коли обираєте клаптики тканини, не забувайте про припуски. Вони необхідні, аби з’єднати між собою деталі. І якщо про них зовсім забути, то готовий виріб буде менше необхідного. Або взагалі не вдасться втілити задум у повній мірі, через те що деталі виробу матимуть не відповідний розмір.
Це елементарні правила, які для багатьох вже не розкриють нічого нового. Проте добре, якщо комусь вони стануть у нагоді. Окрім зазначених вище порад, хочу додати, що легше починати з великих клаптиків та простих геометричних форм, адже їх значно легше з’єднувати між собою. І головне: не бійтеся спробувати щось нове, а також не засмучуйтесь, якщо не вийде з першого разу. Печворк – не найпростіша техніка, тому з першої спроби виріб може дійсно не вдатися. Проте це не означає, що треба відмовлятися від цієї ідеї. Адже набравшись досвіду, можна створити дизайнерські речі, неповторні подарунки чи унікальне домашнє начиння.
