За рік транзитний центр у Павлограді прихистив 28 тисяч переселенців. Для великої кількості людей, що їдуть з небезпечних прифронтових територій, він стає першою зупинкою після евакуації. З серпня 2024 року він прихистив понад 28 тисяч людей.
Пані Катерина з Дружківки, що на Донеччині. До війни працювала на фермі, мала власну садибу, город, поросят і птицю. Нині це все лише спогади.
«В Дружківці я жила. Працювала на фермі дояркою. Пішла на пенсію у 2001 році. Ну, а що ще? Держава – все хазяйство. І каченята, і гуси, і свині – все в мене було», — переселенка з Дружківки Катерина Гигор’єва.
Виїхати старенька довго не наважувалась. Син і онук залишилися в Дружківці. Але четверте травня стало точкою неповернення: у її будинку обвалилася стеля. Тоді вона зрозуміла – далі лишатися неможливо.
«Ну, потрошку збиралася. В мене ще там залишався син і внук. Вони не хотіли їхати, а я виїхала. У них своя сім’я, не хочу їм заважати. Отак моє життя пройшло. Звісно, що дім є дім. Куди не поїдеш, а додому тягнутиме», — каже Катерина Григор’єва.
У транзитному центрі перед жінкою постав вибір, де шукати нову домівку. Їй запропонували Одесу та Львів. Бабуся обрала їхати на захід. Та в серці живе лиш одна мрія – повернутися у рідну Дружківку.
«Ну, буду там поки. Тут прийняли нас дуже добре. Я дуже рада. Я по телефону різне читала, а тут зовсім цього немає. Своїм дзвоню, кажу: не слухайте цей телефон. Тепер я все побачила. Їсти дають, усі умови. Ну, а що? Такий час, вже нікуди не дінешся. Десь щось треба потерпіти. Це треба все розуміти», — ділиться пані Катерина.
Найбільше тужить за котиком, що залишився вдома. Він завжди був поруч та лікував пані Катерину.
«Якщо я вже знаю, що він у хаті, значить це він хоче зі мною працювати, якщо він ночує в хаті. Я лягаю, а він лапами наче масаж робить, а потім лягає, може заснуть і мурчить, як трактор», — розповідає Катерина Григор’єва.
Щоб заспокоїтись, жінка прихопила із собою набори для вишивання та в’язання. Її шкарпетки сьогодні гріють українських воїнів. Для неї це – спосіб долати тривогу і залишатися потрібною.
«Я в’язала, коли війна почалася, я в’язала. Здавала у військкомат шкарпетки. Підказали мені віднести у військкомат, може, дівчата, може, хлопці надягнуть».
Підготувалась і до нового життя в іншому місті. Львів’ян частуватиме консервованими кавунами. Із собою в пані Катерини – цілий стос рецептів фірмової дружківської консервації.
Через масову евакуацію з прифронтових територій, павлоградський транзитний центр переповнений. Щоб розвантажити його, додаткові пункти відкрили у Лозовій та селищі Волоському, що на Дніпропетровщині.
«Щонайперше запрацював ще один пункт у Лозовій тому частково перенаправляють людей туди і до нас також продовжують їхати люди. Всі проблеми з розміщенням на даний час вже були вирішені, додатково були задіяні місця, де можна було поселити людей. Ніхто на вулиці не залишався, всі доглянуті, всі в приміщеннях і були розміщенні додаткові ліжка в палатках. В палатках в нас вже ніхто не ночує всі у приміщенні, всі під дахом», — зазначає представниця Донецької обладміністрації Тетяна.
У середньому люди перебувають тут кілька днів. Якщо є можливість – того ж дня вирушають далі. Для інших шукають варіанти проживання до перемоги. Ну а поки волонтери гуманітарної місії Проліска продовжують працювати – телефонуйте на єдину гарячу лінію, аби подати заявку на евакуацію. Єдина гаряча лінія: 0 800 888 888.
Читайте також: У Дніпрі збільшуються тарифи на тепло, але для населення вони залишаються без змін на весь період дії воєнного стану
