З Нікополя виїхали близько третини людей. Ті хто, залишились, постійно у телефонах. Не зводять очей з чатів, де пишуть, куди летять дрони-камікадзе чи по якому району гатить ворожа артилерія. Люди втомлені, але намагаються не впадати у відчай. Говорять, їхнє рідне місто перетворилось на полігон для навчань російських окупантів.
«До цього не можна звикнути, але ми намагаємось працювати, ховаємось, знаємо, коли попереджають куди летить, тому ми їдемо в інше місто. Якось так, виживаємо в таких реаліях, можна так сказати. Комусь щастить, комусь ні», — розповіла Марина, мешканка Нікополя.
Росіяни понівечили будинок і машину Марини, але вона залишається в місті, у неї тут свій маленький бізнес.
Власниця кав’ярні розповідає, відкрила заклад у Нікополі вісім років тому. Вона постійно вигадує щось новеньке, сама пече торти та купує десерти у місцевих кондитерів. З рідного міста виїжджати не хоче.
«Летить дрон на місто Нікополь, все, руки німіють, їдеш на небо дивишся, світлофор зелений, слава богу, їдеш на зелений, якщо червоний, все, ти вже завертаєш на якусь вулицю, щоб не стояти на світлофорі. Бо вони ж б’ють по машинах, автівках, бусах, вони не дивляться, просто б’ють», — розповіла Яна Скрипник, власниця кав’ярні.
У 22-му році ворог обстріляв «Градом» і кав’ярню. Жінки прибирали вибите скло, і водночас робили каву клієнтам.
Завжди усміхнена бариста Яна працює тут лише три місяці, але вже обожнює свою роботу. Говорить, вже звикла до життя під обстрілами.
«Вже не страшно не те, що це відбувається, а це те, що ти до цього звикаєш. Це жутко. В мене таке було, що я йшла на роботу, бачу, там двохсотий від обстрілу, і я просто обійшла. Тому що звикла до такого, до такої картини», — розказала Дар’я, бариста.
Місцеві розповідають, нікопольці, які залишились вдома, живуть одним днем. Між собою говорять, для російських окупантів Нікополь – це полігон, на якому вони тренуються вбивати.
Читайте також: Подяка від усіх містян. У Дніпрі з нагоди професійного свята нагородили рятувальників ДСНС
