До села Архангельське у Херсонській області після місяців окупації повертається українське життя. Місцеву школу руйнували не лише снарядами, а й звичною росії «культурою». Що залишила після себе «армія мародерів»?
«Тільки в грудні ми установили інтерактивну дошку, класну дошку, пол. Тобто прийшло все на світі. А ось сюди потрапив снаряд».
Пані Тетяна показує школу у селі Архангельське на Херсонщині. Під час окупації загарбники перетворили заклад освіти на смітник та руїну. А те, що не знищили — забрали з собою, коли втікали від українських захисників.
Тетяна, директорка школи: «Залишилися поки що дошка та стіл. Але звідси пропали… Інтерактивна дошка, до речі, збереглася, але проєктора немає, магнітофона і принтерів немає. У нас у кожному класі були принтери».
У молодших класах ще залишилися дитячі речі. На дошці класна робота, датована 23 лютого — днем перед початком повномасштабного вторгнення.
Світлана, вчителька: «Спасаю свої речі, які потрібні мені будуть для роботи. Дошку знімаю. Намагаюся врятувати те, що залишилося після «распрекрасных освободителей».
Пан Микола, шкільний водій, приводить до ладу автобус. Розповідає: той до приходу рашистів проїздив тринадцять років і зберігся у задовільному стані. Але і до нього дотяглась рука окупанта.
Микола Баланда, водій: «Де не гляну — все повисмикувано з приборів. Воно йому надо було? Акумуляторів немає, бак пустий».
Пляшки з-під алкоголю, сміття, а у деяких кабінетах окупанти залишили й невідомі послання крейдою на дошці.
Богдан Пападін, кореспондент: «Майже в кожному вцілілому кабінеті можна зустріти ось такий напис, який залишили окупанти. Що вони мали на увазі — важко зрозуміти. Але, я думаю, зараз кожен українець розуміє, за що ми воюємо».
Наразі у школі немає вікон та дверей, але працівники готові приводити заклад до ладу.
Тетяна, директорка школи: «Архангельські вчителі – це патріоти, патріоти України. Тому що жоден не погодився працювати на росію».
