Тисячі спеціалістів та ще більше аматорів розводять тварин по всій країні. Нещодавно зооволонтери звернулися з протестом у відповідній петиції. Просять президента заборонити в’язку тварин на час війни. Кого торкнеться заборона та чи пройде петиція взагалі, якщо набере достатньо голосів?
Зооринок на автовокзалі — відоме місце серед дніпрян. Хтось купляв тут хом’ячка, а хтось досі пам’ятає, як зустрів тут свою німецьку вівчарку. Зараз тут — порожнеча. Торговців немає, прилавки пустують. Всі хто залишилися – не прагнуть потрапляти в об’єктив. Можливо, через нову петицію на сайті Офісу Президента України. Там зооволонтери просять владу заборонити в’язку тварин на період воєнного стану.
Юрій Гергель, керівник Дніпровського об’єднання любителів собак Кінологічного союзу України: “Что касается самой петиции, я думаю, что она, безусловно, вредна. И уверен, что она не пройдет, как минимум потому, что запрет разводить и покупать собак — это нарушение конституционных прав. А это сразу можно забыть о вступлении в ЕС, поскольку там структуры нам этого не простят, а зоозащитные организации нам тем более этого не простят”.
Собаководи зі стажем вважають ініціативу безглуздою. Але треба розібратись у деталях. У тексті петиції автори вказують, що треба заборонити саме незаконне розведення. Тим власникам, які займаються не в’язкою, а розмноженням. Тварини, які виходять у результаті такого бізнесу, не мають ані породи, ані можливості участі у конкурсах та виставках. Відповідальність за них несуть лише власники-реалізатори, якщо пощастить…
“Дуже багато запитів про допомогу з окупованих територій, від волонтерів, які не можуть вивезти тварин. А в’язка тварин – скоріше питання до клубних розведенців, не до притулку, який часто вигрібає наслідки від цих розведенців й у звичайний час”.
Однак, чи доречна заборона нелегального розведення нині? У воєнний час ринок тварин не втратив попит, а от пропозицій немає. Розведенці-нелегали не ризикують зараз, а ось легальна в’язка продовжує існувати. Власники розплідників піклуються про тварин, водять на лікування та продовжують їх продавати. У цьому допомагають волонтери. Тому, кажуть, проблем з утриманням немає. Людмила вже багато років займається в’язкою тварин і стверджує: нині охочих купити песика не меншає.
Лариса Їжова, власниця розплідника: “Люди находят поддержку в животных. Для них это является каким-то катализатором нормальной жизни. И берут и котят, и щенков. И я про себя даже могу сказать, что взяла в этой ситуации котенка, которого бы в мирной жизни не взяла”.
Що буде з ринком тварин далі – сказати важко, але експерти розуміють, заборона законного розведення – помилка. А от заборонити нелегалів було б доречно. Та існуючі механізми для цього на практиці не працюють.
Юрій Гергель, керівник Дніпровського об’єднання любителів собак Кінологічного союзу України: “Я бы очень хотел этого, но это тоже нельзя назвать нелегальным, ведь нет запрета официального. Поэтому я, честно, не представляю как это сделать. Запрет продажи собак без документов — ну, может, но это должно решаться на высоком уровне”.
Чи набере петиція достатньо голосів – покаже час, але експерти впевнені, таке звернення не стане вирішенням проблеми для покинутих тварин.
