Українські військові гелікоптери працюють там, де від швидкості й точності залежить виконання бойового завдання. Вони перевозять особовий склад і вантажі, евакуюють поранених, а також долучаються до боротьби з ворожими безпілотниками. Як влаштована кабіна бойового вертольота? Хто за що відповідає в екіпажі та скільки часу потрібно, щоб підготувати гелікоптер до вильоту? Орина Гягяєва побувала на борту українського Мі-8, побачила підготовку до польоту та зліт. А також поспілкувалася з командиром вертолітної ланки про бойові завдання, перший виліт у лютому 2022 року та протидію російським безпілотникам.
«Я на борту Мі-8. Цей вертоліт може виконувати одразу кілька завдань», — журналістка Орина Гягяєва.
Перевозити людей і вантажі, евакуювати поранених, збивати ворожі повітряні цілі, а також працювати там, куди наземний транспорт іноді не може дістатися.
«Це вертоліт радянського зразка, більшість таких уже переобладнали в Україні: замінили деяку авіоніку, двигуни. Але, як би так сказати, корпус старий, фюзеляж не новий. Вертоліт старший за мене і за багатьох моїх колег. Завдяки роботі наших техніків та інженерного складу наші пташки справно літають. Ми не боїмося сідати в них, здійматися в повітря та виконувати завдання.
Вертоліт багатоцільовий, його можна використовувати в різних ситуаціях. Він завжди корисний і потрібний на лінії фронту. Це і висадка десанту, і перевезення. Ми всі пам’ятаємо операції з висадки десанту в Маріуполі, які колись вважалися неможливими. І все це робили на ось таких стареньких вертольотах», — розповідає командир вертолітної ланки Андрій.
21 березня 2022 року два українські Мі-8 доставили на «Азовсталь» у Маріуполі боєприпаси та забрали звідти поранених. Гелікоптери летіли дуже низько, а на землі провели лише 20 хвилин. За два тижні українським пілотам вдалося сім разів приземлитися на заводі та евакуювати 85 тяжкопоранених бійців.
Операцію розробило ГУР МО. Загалом до неї залучили 16 гелікоптерів Мі-8, які доправляли захисникам зброю, медикаменти, продовольство та 72 бійців полку «Азов». Під час двох вильотів росіяни збили два вертольоти. Ще один знищили під час спроби врятувати пілотів. Кількість загиблих під час цих операцій не розголошують.
«Перший виліт — 26 лютого 2022 року. Нашим завданням було доставити до Києва партію «Джавелінів» для відбиття атаки колони, яка стояла під Києвом. Уже під час першого вильоту по нас застосували ПЗРК, на жаль. Ми зрозуміли, що війна почалася і це вже не жарти. Після цього, чесно кажучи, руки трохи тремтіли, але ти розумієш, що це тільки початок», — зізнається Андрій.
«Бойових вильотів по наземних цілях противника, напевно, було понад 250. Чесно кажучи, я вже давно їх не рахую. Завдання з протиповітряної оборони ми почали активно виконувати минулого року. Тоді почали вчитися, як це робити, а зараз уже досягли певного рівня, який вважається досить високим. Він дозволяє знищувати «Шахеди» та інші типи БпЛА і вдень, і вночі, за будь-якої погоди та в різних умовах.
Війна прогресує, і на кожен прийом є свій антиприєм. Тому постійно доводиться вчитися чомусь новому, придумувати нові хитрощі, які допоможуть виконати завдання максимально безпечно.
Усе дуже відповідально, кожна деталь має бути пропрацьована. Все починається не лише перед зльотом — усе починається ще з команди «Готовність-1». Вона може надійти будь-якої години дня чи ночі: вранці, увечері. Ми швидко збираємося і прибігаємо на борт. Отримуємо команду в повітря, запускаємося, злітаємо. Загалом на це потрібно 15–20 хвилин.
Далі працюємо з наземними навідниками. За їхньою командою знаходимо цілі, виявляємо їх, розпізнаємо та успішно збиваємо», — розповідає командир вертолітної ланки.
Гелікоптери армійської авіації також працюють за запитами підрозділів на передовій.
«Це підрозділ армійської авіації, який щодня за нашими запитами підтримує піхоту, наших пілотів і всіх, хто тримає передній край. Ми залучаємо цей екіпаж тоді, коли є велике скупчення противника або коли він планує наступ чи штурмові дії. Тоді застосовуємо наших пілотів: вони спостерігають за наступами або завдають вогневого ураження там, де зосереджена велика кількість ворожої піхоти.
Це дуже сильно підтримує нас і всіх, хто тримає передній край. Адже завдання авіації — створити для противника таку буферну зону, яку він не зможе подолати й дістатися наших позицій», — зазначає командир 91-го окремого протитанкового батальйону Назарій Кішак.
«Кабіна бойового вертольота Мі-8. Тут знаходяться необхідні прилади та АЗСи, які ми використовуємо для навігації, польоту й контролю роботи вертольота. Дуже багато кнопок — усі вони задіяні як під час бойової роботи, так і під час навчальних польотів. Тобто всі ці кнопки й перемикачі екіпаж повинен знати досконало.
Ліворуч сидить командир екіпажу, праворуч — льотчик-штурман, у якого є відповідне обладнання для ведення навігації. Посередині сидить бортовий авіаційний технік, який керує запуском, вимкненням і перемиканням основної частини цих кнопок.
Перед запуском ми насамперед повинні перевірити справність усіх систем. Якщо є час, проводимо повну діагностику вертольота. Наприклад, окремо перевіряється протипожежна система, система енергоживлення, гідросистема та протиобмерзальна система. Кожну систему перевіряють окремо. За показниками на відповідних табло, які повинні або не повинні загорятися, ми можемо визначити, чи справна система.
Є АЗС — автомат захисту від переднаправок. Далі вмикаються БУР, магнітофон і насос. Є система запису, яка фіксує всі розмови всередині вертольота та всі параметри польоту.
Далі запускаємо перший двигун — АІ-9. Одноразово. Кнопка запуску. Автоматика ввімкнена. Далі спостерігаємо за зростанням температури та загорянням відповідних табло.
Після згасання перемикаємо колеса на енергетику. А коли захочемо піднятися в повітря, нам потрібно буде запустити основні двигуни — правий і лівий. Є також допоміжний двигун, який допомагає запустити основні».
Читайте також: Безбар’єрність у Дніпрі: результати обстеження міських закладів та громадських просторів