Вона їздить на передову, збирає фури з медичним обладнанням, допомагає військовим, переселенцям та медикам. Дніпровська волонтерка Тамара Горохова з 24 лютого 2022 року забула про спокій. Тепер, каже, її обов’язок – зібрати якомога більше допомоги, аби наблизити перемогу. 

Тамара Горохова, волонтерка: «Пробуємо один одному допомагать. Вони розповідають, що з ними все чудово — це мотивує. А ми тут, в тилу з друзями: ланцюжок в дію, давайте щось робити, і допомагаємо».

Андрій, військовослужбовець: «Вона дуже допомагає такими речами, що не кожен може знайти і не по першому дзвінку. Тома завжди допомагає оперативно, відноситься з розумінням, завжди на зв’язку. Вона — наш промінчик сонця».

Тамара Горохова, волонтерка: «Це те місце, де я проводжу більшість часу свого життя. Ця підтримка від друзів з різних країн, найбільша підтримка — це від друзів Тетяни Фішер, Оксаночки, від їх фонду».

Тамара Горохова, волонтерка: «Тут, на цьому складі, багато дитячого, дитячі памперси наприклад, які розійдуться найближчим часом. Ось УЗД апарати приїхали, вони підуть до лікарні нашого міста. Там ковдри, матраци, які чекають свого часу, ліжка також поїдуть. 

Ти питала за шахраїв… Звісно, їх дуже багато, наприклад, я нещодавно з цим зіштовхнулася. Але завдяки характеру, я дістала свої гроші та купила хлопцям рації.

Дніпро — це ж великий хаб, центр, бо він найблищий до лінії фронту. Волонтери одні і тіж самі. У нас взаємодопомога: що в тебе є, а що в тебе є, і ось ми міняємося, але більше це серед друзів. У держави є свої якісь питання, які вона вирішує, а волонтерчики тримаються разом і закриваємо запити».

Більшість часу проходить в дорозі, в машині. Це моя крихітка, і вона завжди повинна бути справною, бо їжджу я на Запорізький напрямок — в Оріхово, Гуляйполе і не тільки, до Херсону. Серед волонтерів дівчат є такий жарт: я не одягла гарну білизну, щоб не було соромно перед паталогоанатомом. І коли хтось дзвоне і ти пишеш «я в гарній білизні», вони розуміють, що це та до чого». 

Костянтин Горохов, чоловік Тамари: «Авжеж переживаю, не вистачає мені, не вистачає дітям, всім не вистачає мами, дружини. А що робити, такий час у нас».

Тамара Горохова, волонтерка: «Потерпіть трішки, до перемоги трішки залишилось, і знову повернусь додому. Потрапляючи додому, я намагаюсь забути про волонтерство наскільки це можливо. Я намагаюсь бути з дітьми, включаю маму, дружину».

Богдан Горохов, син Тамари: «Це круто розуміти, що мама допомагає військовим, людям усім.
Іноді не вистачає її, правда. Пишаюсь».

Тамара Горохова, волонтерка: «А я пишаюсь ними. І як він каже, я допомагаю, але також і вони мені допомагають. Знаючи, що вони самі впораються, я можу дозволити собі займатися волонтерством, більше приділяти часу допомозі військовим, лікарням і людям іншим. Ви — моя опора».

Читайте також: ВООЗ передала гуманітарний вантаж для 10 лікарень Дніпропетровщини