Була двадцять п’ятою, а зараз в авангарді і знищує так звану «другу армію світу». Збройні сили України продовжують звільняти окуповані росією території. У лавах наших захисників не тільки чоловіки професійні військові і добровольці. Жіночі підрозділи не поступаються у професійності і виконанні надскладних бойових завдань. Наскільки потужним стало українське військо і з яким настроєм вояки зустрічатимуть професійне свято?
«Мама плакала. Для неї дочка пішла в армію — це все, на фронт, на гарячу точку зразу. Ну, потім звикли, пишаються мною».
Олені повістка прийшла одночасно з чоловіком. Коханого визнали непридатним до служби, а вона відправилась до війська. Олена розповідає: в армії серед чоловіків почувається комфортно.
Олена, захисниця України: «Коли я з 8 червня призивалася до лав Збройних сил України, я зрозуміла, що чоловіки офіцери відносяться до мене, як до бойового товариша, як до рівні. Немає розділу по гендеру: чоловік, просто офіцер».
У лавах Збройних сил України несуть службу щонайменше 50 тисяч жінок.
«Розумію, що до Києва не доїду. І треба щось робити, треба шукати будь-яку військову частину, будь-який військовий комісаріат. Йти, брати зброю і їхати чинити опір».
Дніпрянин з позивним «Вінчі» службу у ЗСУ почав 2016-го. Каже, порівнювати те, що відбувалося в АТО з подіями після 24 лютого — важко.
Позивний «Вінчі»: «Я був також вражений, бо війна відрізнялася. Ті бойові дії, які відбувалися в той час і зараз, та техніка, кількість артилерії, то не є в порівняні. Я не знаю як було безпосередньо в 14-му, тільки з розповідей, і ті люди, що були в 14-му, безпосередньо для них так само відрізняється, як і для мене, бо по мені літаки не працювали, коли я в посадці».
Після 24 лютого в Україні з’явилось інше, більш потужне військо, — стверджують експерти.
Михайло Жирохов, військовий оглядач: «Почалися інші, по натівським стандартам для солдата. Не так як в радянській армії — саперна лопата, шинель і ще щось. Почалися зовсім інші — стрілецька зброя, перехід на інші стандарти. Радянські потихеньку уходять. У людей є мотивація, люди бачать, що ними командують офіцери, які за них піклуються, які не допускають таких величезних втрат. Кожна загибель кожного солдата, кожного сержанта, для офіцера — це величезна проблема. Вони це реально переживають. А радянська армія і українська армія до 14-го року, вона базувалася перш за все на призові».
Дніпро не дарма називають «столицею волонтерів». Добровольці з нашого міста продовжують допомагати воякам з 2014-го року. І зараз збирають на найнеобхідніше, в тому числі — на теплу зимову форму.
Лілія Кравець, співзасновниця фонду «ТАПС»: «Передано більше 16 автомобілів, 4 скорих повністю укомплектовані під вимоги сучасного стандарту, більше 10 тисяч бронежилетів. За цей час ми допомогли майже 10 тисячам військових. Важко порахувати. І ще ми допомагаємо хлопцям, які після поранення повертаються до лав ЗСУ, які втратили форму, бронежилети, спорядження».
Цьогорічний День захисників та захисниць України відрізняється від попередніх. Більшість вояків зустрінуть професійне свято в окопах, у шпиталях і навіть у полоні. Окупанти досі утримують 2,5 тисячі українців, які обов’язково повернуться додому після перемоги. Після нашої перемоги.
