Він добровільно пішов до війська, служив пілотом дронів і працював там, де відповідальність — цілодобова. На першу річницю служби Роман отримав важке поранення — внаслідок атаки ворожого дрона втратив обидві нижні кінцівки. Після лікування у Києві він продовжив відновлення у Дніпрі, де зараз проходить допротезну реабілітацію. Щодня — дві години інтенсивних занять, підготовка тіла до протезів і навчання руху в кріслі колісному. Але головне — внутрішня готовність рухатися далі.
На тренуваннях Роман докладає усіх сил та старанно виконує вказівки терапевтки. До реабілітаційного центру чоловік потрапив після служби та важкого поранення на Харківському напрямку. До війська долучився добровільно у 2024 році.
«З початку повномасштабної війни намагався мобілізуватися, але так як на початку мобілізації було дуже багато людей, то мене відставили на задній план, тому що я ще не був призовного віку, так сказати. І з часом трохи дізнавався, волонтерив — що, як, де. Вибрав, куди хочу приєднатися, і, в принципі, приєднався», — Роман, ветеран війни, який відновлюється після поранення.
У лавах Збройних Сил Роман був пілотом дронів. Його технічні навички з налагоджування водоочисних систем та досвід півторарічної строкової служби допомогли швидко опанувати розвідку, коригування вогню та скиди.
«В одній зоні ми коригували вогонь, наприклад, пів зими, а іншу половину зими ми знаходили цілі. І, в принципі, здається, що це неважко, але постійна зміна пріоритетів дуже часто збиває темп роботи. Тобто ти напрацював, що ти добре коригуєш або добре знаходиш цілі, а тут тобі кажуть, що тепер ти літаєш вночі і повинен йти до таких-то цілей», — каже Роман.
На першу річницю служби, у серпні 25-го року, захисник отримав перше й дуже важке поранення. Коли вони із побратимами, забравши підвезене їм забезпечення, повертались на позицію, їх атакував ворожий дрон.
«На мене скинули скид з дрону, потрапили десь буквально в пів метра — метрі від мене позаду. Людина, яка бігла поряд зі мною, переламала руку. І мені, виходить, потрапила основна частина в ноги. Я відчуваю, що в цій нозі десь 5–8 переломів, тут також десь 5. І я розумію, що стати на них не можу. І, скоріш за все, якщо щось і доведеться робити, то їх будуть відрізати. Тому що ти розумієш, що ти стати на них не можеш, і там доволі сильні дірки і поранення», — Роман.
Роман власноруч наклав турнікет на ліву ногу, а на праву допомогли побратими. Невдовзі поранених евакуювали та доправили до однієї з харківських лікарень. Там чоловіку провели ампутацію кінцівок. Після лікування та тривалого відновлення у Києві чоловік проходить допротезну реабілітацію у Дніпрі.
«Він готується до протезування, тому наша задача під час цього циклу була максимально збільшити його силу і кардіовитривалість, тому що коли така висока подвійна ампутація, від людини вимагається набагато більше енергії. Тому що це не власні кінцівки, якими людина може управляти за допомогою м’язів, а це вже інші прилади, які мають вагу, і людина має бути дуже сильною, набагато сильнішою, ніж середньостатистична особа», — фізична терапевтка Дар’я.
Зараз у Романа дві години щоденних вправ, спрямованих на силу, витривалість та контроль тулуба. Ще один із напрямків занять — навчання користуванню кріслом колісним.
«Для мене найтяжче те, що через те, що в мене висока ампутація і ваги спереду немає, мені треба повністю контролювати своїм тілом вагу, яку я даю вперед та назад для балансування в колясці».
Попри поранення, чоловік не падає духом. Каже, вважає себе щасливчиком, бо уламки не заділи голову та руки, тож може далі жити повноцінним життям, хоч і з протезами. А ще, ділиться, мріє збудувати великий будинок.
