Рік тому дніпрянки почали шити балаклави для військових. Зараз в «Швейній роті» понад 300 волонтерів зі всієї України, серед них і біженці за кордоном. Їхній адаптивний одяг для поранених розроблявся, враховуючи рекомендації лікарів. Кравчині відшили вже більше 20 тисяч футболок, штанів та інших виробів, які вкрай необхідні нашим захисникам.
Серед асортименту майстринь – білизна, футболки, штани, кофти, шкарпетки. Волонтерки називають свої вироби «кібер-одягом». Всі вони на липучках і призначені для поранених. Для бійців на передову шиють «броніодяг».
Марина Пальченко, засновниця «Швейної роти»: «Ми консультувалися з медиками, як краще, де що пришити. Бо спочатку в нас булли просто липучки, а до того були просто кнопочки. Але потім вияснилося, що кнопочки… не завжди у хлопців є можливість ці маленькі кнопочки застібнути. Там шнурочок додали, там кишеню. Тобто постійно воно змінюється.
У «Швейній роті» зараз 12 підрозділів і більше 300 волонтерів. До ініціативи дніпрянок приєдналися швачки з Києва, Полтави, Львова та інших міст України, а також зарубіжжя.
Ксенія Самойлич, координаторка «Швейної роти»: «Також до нас доєдналися майстрині, які виїхали за кордон. Є «Швейна рота – Норвегія», є «Швейна рота – Канада». В них є також кімната в принципі, як у нас, схожа. І вони займаються пошиттям адаптивного одягу, і передають його в Україну до поранених захисників і захисниць».
За донати волонтерки закупають тканину та фурнітуру. Потім розкроюють та формують набори для пошиття. Їх відсилають майстриням поштою, а вони вдома шиють одяг.
Ольга з Енергодару швидко навчилася робити подушки для поранених.
Ольга Вільдяскіна, волонтерка, переселенка з Енергодару: «Я шию подушки-кісточки. Дівчатка надають мені обрізки, і я з цих обрізок зробила сама лекало, і роблю ці кісточки».
У Марини в Лисичанську було своє ательє. Їй вдалося вивезти до Дніпра частину обладнання.
Марина Тихонова, волонтерка, переселенка з Лисичанська: «Шукала, де ж мені тут примкнутися. У фейсбуці я натрапила на цю сторіночку «Швейної роти», написала у приватні повідомлення. Мені відповіли, що я можу під’їхати і допомагати нашим».
Школярка Софія після занять у ліцеї приходить допомагати волонтерам.
Софія Самойлич, волонтерка: «Для мене це дуже важливо, тому що я можу допомагати своїй країні. І я думаю, що це важливий вклад, і у майбутньому це допоможе мені».
Увагою «Швейної роти» охоплені лікарні в 30 містах, а також польові госпіталі. За рік волонтери відшили більше ніж 20 тисяч одиниць адаптивного одягу. Всі лекала є в електронному вигляді.
Волонтери у Дніпрі потребують не тільки донатів. Вони на безоплатній основі шукають нове приміщення.
