Олександр і Марина познайомилися у Центрі соціальної адаптації Дніпра під час реабілітації. Чоловікові 48 років, він родом із Нікополя. Жінці 50, вона переїхала з Краматорська. Спочатку вони просто спілкувалися та проводили час разом, а згодом між ними зав’язалися стосунки.
Нещодавно Олександр зробив Марині пропозицію, і вона відповіла: «Так». 29 вересня пара офіційно стала подружжям. Підготуватися до весілля їм допомагали працівники Центру соціальної адаптації та громадська організація «Океан добра».
Їхня історія почалася не за найкращих обставин. Обоє вимушено залишили рідні домівки через війну, але саме в Дніпрі вони зустріли одне одного.
«Колись, років так 15 тому, я не думала, що таке буде взагалі», – ділиться наречена, переселенка з Донеччини Марина.
Марина родом із Краматорська. До Дніпра її евакуювали три місяці тому. Майже одночасно сюди приїхав і Олександр – він залишив Нікополь. Обоє опинилися у Центрі соціальної адаптації. Саме там вони вперше побачили одне одного.
«Йдеш, бачиш людину. Розговорилися – сподобалися один одному. Ну, у всякому випадку, мені так точно», – каже Марина.
«Ми ж перший раз зустрілися на реабілітації в спортзалі. Вона ж погано ходить. Я взагалі на тачці був. Ну, сподобалася», – зазначає наречений, переселенець із Дніпропетровщини Олександр.
Подружжя зізнається: спочатку про шлюб навіть не думали.
«Просто сиділи, спілкувалися. Кажу: виходь за мене заміж. Ну, так, спонтанно. Вона погодилася. Знову кажу – я не шучу. Вона – я теж», – розповідає Олександр.
Підготуватися до цього важливого дня їм допомогли працівники Центру соціальної адаптації.
«Ми домовилися і допомогли їм подати заяву у РАЦС. Ми організували приїзд жінки, яка допомогла зробити зачіску пані Марині, допомогли з весільною сукнею. Також ми зараз відвеземо їх до РАЦСу і назад привеземо», – каже директорка Центру соціальної адаптації ДМР Юлія Смолярчук.
Тепер Марина та Олександр житимуть разом – поки що у Центрі. У майбутньому працівники закладу обіцяють допомогти подружжю знайти житло, пристосоване для маломобільних людей.
«Найголовніше – щоб кохана людина була поруч. Тобто, коли ти впадеш, щоб тобі подали руку», – каже Олександр.
Читайте також: 9-річні гімнасти підкорили сцену «Україна має талант»