«Выстрел, выстрел, выстрел, выстрел, выстрел. Я пацанам кричу – лежать. И они падают кто рядом. Кто на меня», – пригадує поранений боєць Олексій.
Олексію дуже важко даються спогади про останній бій. Його підстрелив снайпер, і куля застрягла у стегні. Каже, його загін потрапив у пастку, тож діватися було нікуди – стояли до останнього.
«По рации прошел слух, что нас обнаружили и по нам будут работать. Одна пуля прошла мимо моего уха, я ее слышал. Вторая третья, и 4 я словил», – додає Олексій.
Двадцять четвертого березня в нього вистрілили, далі – привіт, Дніпро і наші лікарі.
Олексій зізнається, не казав батькам про поранення, лише після останньої операції в Мечникова – подзвонив і сказав – я живий.
Наразі в інтенсивній терапії лежать шестеро хлопців. Два з них в надважкому стані. Медсестри від них не відходять, та чи виживуть хлопці – невідомо.
«Когда ты видишь страдания ребят, плюс еще и слезы родственников. Это очень сложно, мы вдвойне переносим все это», – каже медсестра Тетяна Патора.
Кількість поранених менша, ніж в минулі роки. Та це через те, що в Мечникова привозять лише дуже важких бійців. Їх життя залежить від високих медичних технологій, тож без новітньої техніки лікарні Мечникова, порятунок бійців неможливий.
Лише за три місяці 2017 року, в лікарню Мечникова потрапило 102 бійця. 85 з них пережили важкі операції в екстреному порядку. Нагадаємо, рік тому, у лікарні не було вільних місць взагалі.
«Количество бо
йцов снизилось, по сравнению с прошлым годом, но тяжесть увеличилась. Только в этом году было перелито более 50 литров крови бойцам», – інформує головний лікар ОКЛ ім. Мечникова Сергій Риженко.
Після того, як хлопці одужують, їх переводять до військових госпіталів. На жаль, лікарняні ліжка не стоять довго пустими. Щотижня двері Мечникова приймають кілька важкопоранених бійців.
Аліна Мирко
