Війна змінює кожного. ПТСР накриває всіх без виключень – як цивільних, так і військових. Щоправда, у наших захисників після пережитого на фронті він у рази більший, адже вони не просто чули вибухи, а щодня бачать смерть, втрачають побратимів, отримують поранення та борються за своє та наше життя. І чим більше триває війна, тим важче їм адаптуватись до мирного життя у тилу.
Люди ж часто не розуміють цього і вирва між цивільними та військовими стає все відчутнішою. Як спілкуватися з військовими, щоб не ображати один одного – поради та нюанси.
Стрес, страх та нерозуміння того, що буде далі. З такими думками живе майже кожен українець тривалий час. Особливо велике психологічне навантаження переживають військові. До захисників потрібно ставитися з розумінням, кажуть дніпряни.
“З точки зору психології можна сказати, що до них треба звертатися дуже обережно, не переходити на особисті теми, не підвищувати на них тон”, – наголошує дніпрянин Роман.
“Не задавати прямих питань, які можуть викликати неприємні відчуття та емоції, не замикатися в собі, не уникати, а більше висловлювати слова підтримки”, – додає дніпрянка Катерина.
У свої 10 років хлопчик Алік вже розуміє, що до військових потрібно ставитися з пошаною.
“Поважати військових, дякувати, допомагати армії та поступатися місцем”, – говорить дніпрянин Алік.
Не менший стрес переживають і рідні наших захисників.
Анастасія – дружина військового, який знаходиться в російському полоні вже понад два роки. Жінка не стримує сліз, каже, що думками вона завжди з чоловіком, сподівається, що він повернеться до них із донькою живим.
“Важко усвідомлювати, що твоя дитина при живому батькові зростає без тата. Найбільший страх – це напевно те, що я взагалі маю дочекатися тіла з полону, а не живого чоловіка. Це найбільший страх”, – розповідає жінка полоненого військовослужбовця Анастасія Грановська.
Анастасія каже, що їй було настільки складно, що вона зверталася по психологічну допомогу.
“Я не розумію, чому саме ми, чому саме так, чому саме наша родина переживає такі складні моменти та часи, тоді як інші живуть своє прекрасне життя, ні про що не думають, гуляють по парках, бавлять своїх дітей, а моя дитина кожного ранку має шанс почути страшну звістку”, – додає Анастасія.
Фахівці говорять, що окрім внутрішніх проблем зараз почастішали й випадки непорозуміння між цивільними та військовими.
Психологиня Світлана Тимофєєва наголошує, що до кожної людини та до окремого випадку потрібен різний підхід.
“Я би не складала це все в одне правило чи контекст: якщо це військовий, то ми маємо говорити ось так і ось так. Ні, це дуже залежить від того, чим людина займалася до того, як стала до лав Збройних Сил. Це дуже впливає на те, як людина виховувалася, чим займалася, який у неї характер, який темперамент”, – зазначає провідний психолог благодійного фонду «TAPS» Світлана Тимофєєва.
Говорячи про непорозуміння між військовими та цивільними, Світлана додає, що все через те, що захисники частіше перебувають в емоційній напрузі, а цивільні не завжди це розуміють.
“Як нам, цивільним, ставитися до військових? Бути більш толерантними та спокійними. Люди, які перебувають у зоні бойових дій, на війні, вони мають будувати навички виживання, інакше реагують та поводяться, коли настає стан тиші”, – пояснює Світлана Тимофєєва.
Ті, хто пережив війну, ніколи не будуть такими, як раніше. Вони віддають своє здоров’я та спокій за наше життя, і це потрібно пам’ятати та ставитися до всіх із розумінням, терпінням і величезною повагою.
Читайте також: Від артобстрілів і атак дронами-камікадзе сьогодні потерпала Нікопольщина
