Дніпровське опікове відділення працює без перерв і вихідних, рятуючи військових і цивільних із найтяжчими травмами. Із початком повномасштабної війни навантаження на лікарів зросло в рази, а кожна зміна перетворилася на боротьбу за людське життя — фізичне й психологічне.
Як розповідає лікар-комбустіолог Владислав, у перші місяці вторгнення опікове відділення зіткнулося з масовим надходженням поранених. Якщо раніше тут було лише 40 ліжок, то згодом їхню кількість збільшили до ста. Сюди потрапляють як військові, так і цивільні з важкими опіками, мінно-вибуховими травмами, обмороженнями, холодовими ураженнями та загальним переохолодженням. Медична допомога надається цілодобово: безперервно працюють операційні, реанімаційні бригади, лікарі та медсестри.
Найважчим періодом став 2023 рік. Узимку за одну ніч до відділення доправили 37 військових з обмороженнями. Така кількість пацієнтів одномоментно серйозно перевантажила систему, адже лікування кожного з них потребує величезних ресурсів і часу.
Евакуація поранених триває безупинно — вдень і вночі, за будь-якої погоди. Військові надходять із розподільчих пунктів у вкрай важкому фізичному та емоційному стані. За словами лікаря, окрім лікування травм, однією з найбільших проблем залишається психологічний стан пацієнтів. Багато хто роками не був удома, пережив втрати побратимів, постійний стрес і страх.
— Ми намагаємося дати їм хоча б трохи тепла й відчуття безпеки, заспокоїти після пережитого, — каже Владислав. — До нас постійно приїжджають волонтери, психологи, психіатри. Ми всі разом працюємо, щоб підтримати цих людей.
Відділення забезпечене необхідними медикаментами, інфузійними розчинами та матеріалами для операцій. Проте головна складність лікування опікових пацієнтів — у масштабі роботи. Один лікар тут нічого не вирішує: лікування тяжких опіків — це командна справа. Під час операцій задіяні десятки людей. Щоб провести втручання максимально швидко й ефективно, одночасно оперують 4–5 комбустіологів, адже кожна зайва хвилина може коштувати пацієнту життя.
— Майже кожне одужання тяжкого опікового хворого — це диво, — зізнається лікар. — Особливо, коли бачиш родичів, які приїжджають з усієї України й просять зробити неможливе. А потім, через місяць-два, отримуєш фото, де цей військовий уже ходить, бігає зі своїми дітьми. Це дає неймовірну мотивацію.
Серед таких історій — військовий із 90% опіків, з ураженням дихальних шляхів. Він переніс десять операцій із пересадки шкіри, пройшов реабілітацію й вижив. Сьогодні він служить як обмежено придатний — ремонтує автівки для військових.
Лікар пояснює: обширний опік уражає весь організм — серце, печінку, нирки. Людина перебуває у стані важкої інтоксикації й не може впоратися з цим самостійно. Саме тому застосовується комплексне лікування: від інтенсивної терапії до багатоетапних оперативних втручань і подальшої реабілітації, щоб максимально відновити якість життя.
Одна з найемоційніших історій — про військового з Донеччини, який після вибуху був переконаний, що його дружина та діти загинули. Він не хотів жити, і лікарям було надзвичайно важко з ним працювати. Та через тиждень, коли він лежав у реанімації, до нього приїхала родина — жива й неушкоджена. Після цієї зустрічі чоловік буквально почав оживати. З опіками 75% тіла він вижив, був списаний зі служби й нині виховує своїх дітей.
У таких випадках розумієш, що людський дух і підтримка близьких інколи лікують не гірше за ліки. У Дніпрі лікарі продовжують робити неможливе щодня — тихо, без пафосу, рятуючи життя в умовах війни.
Читайте також: Юрій «Британець» повернувся на фронт після СЗЧ і очолив підрозділ у 108-й бригаді ТрО
